Найдавніша ДНК європейських Homo sapiens додала близькості між двома видами людини.
Звичайно, коли ми говоримо про зібрання «неандертальців і людей», маючи на увазі під «людьми» людину розумну, ми робимо помилку з біологічного погляду. І неандертальці, і людина розумна відносяться до одного роду - Homo, в якому, крім них, є ще кілька видів людей, втім, давно вимерлих. І Homo sapiens, і Homo neanderthalensis не просто зустрічалися, але й успішно схрещувалися. Завдяки їхнім романтичним зустрічам у сучасних нас у геномі досі є залишки неандертальської ДНК. Але коли і де відбувалися ці зустрічі?
Деякий час вважалося, що людина розумна, вийшовши з Африки, зіткнулася з неандертальцями на території Близького Сходу близько 50 000 - 60 000 років тому (неандертальці в той час вже жили в Євразії). Але в 2015 році в Румунії виявили останки H. sapiens віком 40 000 років, в ДНК якого були неандертальські сліди - судячи з усього, предки цієї людини схрещувалися з неандертальцями чотири-шість поколінь тому. Тобто обидва види Homo зустрічалися один з одним і на території Європи. Однак залишалося незрозумілим, наскільки інтенсивно вони схрещувалися: все-таки в той час неандертальці в Європі вже почали зникати.
Ясності в це питання додають дві нові статті в Nature Ecology & Evolution і в Nature. В одній з них мова йде про фрагментовані останки H. sapiens з болгарської печери Бачо Кіро, в іншій - про майже цілу жіночу черепу, знайдену в печері на території Чехії. Останки з болгарської печери належать трьом індивідуумам, які жили 45 900 - 42 600 років тому. Неандертальської ДНК в їхньому геномі міститься 3,4-3,8% (у сучасних людей з предками-європейцями - тільки близько 2%).
Фрагменти цієї ДНК досить довгі, що говорить про те, що неандертальська ДНК потрапила в геном недавно. Без нових «вливань» від неандертальців - тобто якщо H. sapiens потім розмножувалися тільки з іншими H. sapiens - фрагменти неандертальської ДНК повинні зменшуватися. Це не означає, що вона зникає, просто через молекулярні перебудови неандертальські послідовності дробляться на більш дрібні фрагменти. Судячи з їх довжини у H. sapiens з Бачо Кіро, неандертальська ДНК з'явилася у них 6-7 поколінь тому (або кілька сотень років тому).
Неандертальські фрагменти виявилися і в ДНК з жіночого черепа, знайденого в Чехії. Тільки ці фрагменти виявилися дрібнішими - предки жінки схрещувалися з неандертальцями 70-80 поколінь тому, тобто близько 2-3 тисяч років тому. Скільки років самому черепу, в точності сказати важко, проте явно більше 45 000 років.
До цих пір у дослідників майже не було генетичної інформації про H. sapiens, які жили більше 40 000 років тому. Тож ДНК останків з Болгарії та Чехії стала найстарішою «людинорозумною» ДНК, яку вдалося прочитати. Але притому ні H. sapiens з Бачо Кіро, ні H. sapiens з чеської печери не споріднені іншим європейським людям розумним - ні тим, які жили тоді, ні тим, які живуть зараз.
Не варто думати, що стародавні H. sapiens були однією монотонною популяцією: вони, як і пізні люди, жили групами, в яких накопичувалися свої генетичні особливості (при цьому вони, звичайно, залишалися тим же видом людей розумних). Деякі з таких груп зникали, не залишивши сліду - як ті, до яких належала жінка з черепом з чеської печери. Але ось генетичні сліди H. sapiens з болгарської Бачо Кіро все ж можна побачити, тільки не у європейців, а у жителів Східної Азії і серед корінних народів Америки. Тобто H. sapiens цієї популяції жили і мігрували по досить великій території Євразії, але в якийсь момент в Європі вони зникли.
Загальний висновок тут такий: схрещення людини розумної і людини неандертальської на території Європи було звичайною справою - ще більш звичайною, ніж нам здавалося досі. У зв'язку з цим, як пише портал Nature, нам слід більш уважно придивитися до культурних артефактів того часу. Деякі знаряддя праці того часу відрізняються як від типово неандертальських, так і від тих, які H. sapiens стали робити пізніше. Можливо, такі знаряддя з'явилися в результаті культурного обміну між змішуваними популяціями людини неандертальської і людини розумної.