Крабоподібна туманність здивувала вчених схильністю до «феєрверків».
Відкриття, зроблене командами американських та італійських астрофізиків, можливо, змусить переглянути гіпотези прискорення космічних частинок.
«Ми були приголомшені», сказав Роджер Блендфорд (Roger Blandford), керівний Інститутом астрофізики і космології частинок ім. Кавлі (Kavli Institute for Particle Astrophysics & Cosmology). Блендфорд перебуває в команді вчених, яка аналізувала дані, отримані за допомогою космічного гамма-телескопа «Фермі» (Fermi Gamma-ray Space Telescope) і італійського космічного телескопа AGILE (Astro-rivelatore Gamma a Immagini LEggero). AGILE виявив гамма-спалахи в Крабовидній туманності.
Крабоподібна туманність є залишками наднової, вибух якої спостерігався, згідно з записами арабських і китайських астрономів, 4 липня 1054 року. Спалах було видно протягом 23 днів неозброєним оком навіть у денний час.
У центрі туманності знаходиться пульсар PSR B0531 + 21, який є нейтронною зіркою, що залишилася після вибуху надновою, його діаметр близько 10 км. Пульсар Краба обертається навколо своєї осі, здійснюючи 30 обертів на секунду. І хоча розміри нейтронної зірки малі, виділяється нею енергія величезна. Саме ця енергія дозволяє Крабовидній туманності світитися з яскравістю 75 000 сонць!
Велика частина цієї енергії міститься в потоках енергійних електронів і позитронів, що рухаються зі швидкостями, близькими до швидкості світла. Частинки взаємодіють з магнітними полями і низькоенергетичними фотонами - що ми і спостерігаємо у вигляді завитків пилу і газу, що світяться. Але ці частинки не могли викликати спостережувані космічними телескопами гамма-спалахи, які тривали всього кілька днів.
Коротка тривалість спалахів вказує на синхротронне випромінювання - випромінювання електронів прискорених у магнітному полі туманності. Енергія електронів повинна становити 10 ПеВ (пета електронвольт) - 10 квадрильйонів (квадрильйон - одиниця з 24 нулями) електронвольт. Це в 1000 разів більше ніж у Великій адронному колайдері!
Крім того, що енергія електронів величезна, вона (судячи з характеру спалахів) досягається дуже швидко. Саме це і ставить під сумнів сучасні гіпотези прискорення космічних частинок.