Кишковий реовірус робить імунну систему нетерпимою до глютенових білків.
Целіакією, або глютеновою хворобою, називають кишкову непереносимість глютенів - рослинних білків із зерен злаків.
Потрапляючи в кишечник, глютени провокують специфічну імунну реакцію, так що в результаті імунітет починає атакувати кишкові тканини. Як наслідок, кишечник починає погано працювати, порушується всмоктування поживних речовин, і незабаром стає погано не тільки кишечнику, але і всьому організму. Глютенову хворобу не можна назвати рідкісною: так, у США її знаходять у однієї людини зі ста тридцяти трьох, і притому вважається, що статистика охоплює всього 17% дійсно хворих на целіакію.
Відомо, що у глютенової хвороби є генетичні причини. Імунні клітини «промацують» навколишнє середовище за допомогою спеціальних рецепторів, що зв'язуються з тими чи іншими молекулами, і буває так, що один з рецепторів занадто міцно пов'язує глютенові білки. І через цей занадто міцний зв'язок імунні клітини отримують занадто сильний сигнал, і в підсумку перегріті імунні клітини починають атакувати «своїх», тобто починають аутоімунний процес. У здорових людей глютен теж може злегка дратувати імунну систему, але саме що злегка; у разі, якщо людині в геном потрапив ген «особливо старанної» версії рецептора, значить, у неї імунна відповідь на глютен з великою ймовірністю вийде з-під контролю.
Але імунітет складається з величезного числа клітин і сигнальних молекул, в тому числі і запальних, і в разі глютенової непереносимості досі не цілком зрозуміло, з чого все починається і які сигнальні посередники тут задіяні. Одного лише рецептора тут мало, повинні бути додаткові фактори. Одним з таких факторів може бути кишковий реовірус - саме з нього, на думку дослідників з Чиказького університету, целіакія і починається.
У нормі реовіруси нешкідливі, вони живуть у кишечнику, не провокуючи імунітет на масштабні «військові дії». Однак, як у всякі віруси, вони досить мінливі, і ось виявилося, що один з штамів реовірусу людини, якщо його пересадити мишам, провокує сильну імунну відповідь в кишечнику і одночасно нагороджує тварину непереносимістю до глютену (при тому, що інший штам вірусу, генетично дуже близький хвороботворному, нічого подібного не робить).
У статті в Science автори роботи пишуть, що у людей з целіакією підвищено рівень антитіл проти реовірусів і підвищено активність імунного гена, який відіграє велику роль у глютенових проблемах. Очевидно, реакція на вірус тісно пов'язана з антиглютеновою реакцією, проте як саме реовіруси дратують імунітет і чому на це здатні тільки конкретні їх штами, ще належить з'ясувати.
У людей з генетичною схильністю вірус працює як спусковий гачок, і починається все, швидше за все, з раннього дитинства, коли імунна система ще формується і не може виробити адекватного ставлення до деяких постояльців, що мешкають в кишечнику - в тому числі і до реовірусів.
Можливо, якісь вакцини проти реовірусів могли б стати для людей з глютеновою хворобою справжнім порятунком, проте спочатку потрібно все-таки детальніше з'ясувати, які молекулярно-клітинні механізми пов'язують вірус та імунну реакцію на глютен.