Завдяки білкам грудного молока імунітет і кишкова мікрофлора у немовлят формуються у згоді один з одним.
Відомо, що грудне молоко допомагає дітям рости здоровими. Немовлята, яких годують грудьми, краще опираються поганій екології, у них згодом менше шансів отримати ожиріння, вони рідше хворіють на злоякісні захворювання. Очевидно, у дітей, скормлених грудьми, краще працює імунітет. Але як саме грудне молоко допомагає імунній системі?
Відомо, що імунітет розвивається в тісній взаємодії з кишковими бактеріями. Імунні клітини на прикладі мікрофлори вчаться розрізняти дружні і небезпечні бактерії, вчаться стримувати захисні реакції, коли в них немає необхідності, вчаться приймати сигнали від мікробів.
Взаєморозуміння між імунітетом і мікрофлорою вкрай важливе. Відомо, що бактерії-сімбіонти допомагають нам боротися проти різних патогенів і навіть проти раку, і що без імунітету, у якого з мікрофлорою щось пішло не так, людина схильна до аутоімунних захворювань. Але і бактерії в такому випадку повинні бути правильними. Не тільки бактерії впливають на імунітет, але й імунітет впливає на бактерій, і якщо він вплине якось не так, у дитини сформується не дуже здорова мікрофлора.
Ми якось писали, що в грудному молоці є речовини, що заохочують зростання потрібних бактерій в немовлятій мікрофлорі. Дослідники з Боннського університету виявили дещо ще: вони з'ясували, що в грудному молоці є білки, які налаштовують імунну систему на правильну взаємодію з бактеріями. Ці білки називаються кальгранулінами А і Б (або S100A8 і S100A9). Вони є як у людському молоці, так і в мишиному, і завдяки експериментам на мишах вдалося показати, як кальгрануліни впливають на імунні клітини кишківника.
У тварин, позбавлених кальгранулінів, в тканинах кишечника зменшувалося число Т-регуляторних лімфоцитів, які керують силою імунної атаки. Крім того, кальгрануліни впливали на інші імунні клітини кишечника. Без білків S100A8 і S100A9 новонароджені миші частіше хворіли і вмирали від зараження крові, а в мікрофлорі у них різко підвищувалося число бактерій з групи ентеробактерій, в числі яких є чимало патогенів. Нарешті, без кальгранулінів миші набирали велику зайву вагу.
Те ж саме було і з дітьми: у тих, хто недоотримував білки S100A8 і S100A9, частіше траплявся сепсис новонароджених, і до двох років у них нерідко вже було ожиріння. Крім того, як йдеться у статті в Gastroenterology, у дітей з високим вмістом S100A8 і S100A9 в мікрофлорі було більше корисних біфідобактерій і менше потенційно патогенних ентеробактерій.
Кальпротектини синтезуються і в самому організмі теж, але їх не завжди буває достатньо для того, щоб імунітет і мікрофлора розвивалися правильно. Рівень S100A8 і S100A9 залежить, наприклад, від того, як немовля з'явилося на світ: наприклад, у тих, хто народився кесаревим перерізом, кальпротектинів в середньому менше, ніж у тих, хто народився звичайним чином. Годувати грудьми виходить не завжди і не у всіх, так що, можливо, варто було б подумати про те, щоб ці білки з'явилися в дитячому харчуванні.