Гумінові кислоти заважають прионним білкам заражати нервову тканину.
Прионні хвороби виникають через токсичні білки, які злипаються у великі молекулярні комплекси, згубні для нервових клітин. Подібним чином розвиваються й інші нейродегенеративні захворювання на кшталт хвороби Альцгеймера або хвороби Паркінсона. Однак прионною хворобою, на відміну від хвороби Альцгеймера, можна заразитися, просто з'ївши отруйний білок: його молекули проникнуть у нервову тканину і перетворять місцеві здорові білки на патогенні.
Тут варто уточнити, що всі прионні захворювання викликає один і той же білок PrP, який в нормі виконує корисні для організму функції, але в токсичній формі вбиває нейрони. Прояви цього можуть бути різні, тому і прионних хвороб розрізняють кілька видів. Одна з них, яка називається CWD, chronic wasting disease (хронічна виснажлива хвороба, або хвороба хронічного виснаження), вражає оленів і лосів, і особливо її відчувають популяції в Північній Америці, Південній Кореї, Швеції та Норвегії. Інфекційні білки від хворих тварин разом з фекаліями, сечею або просто після смерті потрапляють у ґрунт і на траву, з якої їх з'їдають інші олені та лосі. Ситуація ускладнюється тим, що деякі мінерали в буквальному сенсі консервують прионні білки: на мікрочастинках кварцу, каолініту або монтморилоніту інфекційні білкові молекули можуть зберігатися роками.
Однак, як йдеться у статті в PLOS Pathogens, у ґрунті є й інші речовини, які грають проти пріонів. Дослідники з Університету Альберти додавали до тканин мозку оленя, зараженого прионами, ґрунтові гумінові кислоти в різних концентраціях, які зменшували кількість прионів: у концентрації 25 грам на літр ці кислоти очищали нервову тканину від прионів майже на 95%.
В іншому експерименті прионні білки в суміші з гуминовими кислотами вводили мишам; за зараженими мишами спостерігали приблизно рік. У тих гризунів, які отримували найбільшу дозу кислот, ознаки прионної інфекції були найбільш слабкими, і в половині випадків ніяких явних ознак захворювання не було.
Крім гуминових кислот, схожа антиприонна дія є у мінералу бернесситу. Можливо, за допомогою подібних сполук можна позбавляти ґрунту від прионних забруднень, захищаючи від прионів як лосів з оленями, так і домашніх корів; не виключено, що за допомогою гуминових кислот вдасться знайти засіб від прионних хвороб, який підійшов би людям.
За матеріалами ScienceNews.