Пацієнтка, якій пересадили трахею, вирощену «в пробірці» методами клітинної інженерії, через чотири місяці почувається нормально.
Першу успішну трансплантацію тканеінженерної трахеї в клініці університету Барселони провели тридцятирічній жінці, чия трахея і один з бронхів були незворотно вражені туберкульозом. Для формування біоінженерної трахеї міжнародна група дослідників під керівництвом професора Паоло Мачіарініні (P. Macchiarini) застосовувала очищені від клітин донорські трансплантати трахеї. Ці трансплантати були заселені епітеліоцитами - клітинами, отриманими з біопсійного матеріалу пацієнтки, а також хондроцитами - клітинами, сформованими в результаті диференціювання мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин пацієнтки (ММСК - стовбурові клітини дорослого організму, які локалізуються в кістковому мозку, жирової тканини, а, а також в
Сві інших тканинах тканин. Для цього вони створили короткі тканеінженерні ділянки трахеї in vitro («в пробірці»), які при трансплантації в організм не викликали у тварин імунного відторгнення. Після цього дослідники приступили до розробки біоінженерних трансплантатів трахеї і бронхів для пацієнтки. Про успішну пересадку вирощеної трахеї вони повідомили у своїй статті в листопадовому номері журналу The Lancet
.
Як матрикс (основу) майбутнього трансплантату дослідники взяли сегмент трупної трахеї довжиною 7 см, очищеної від навколишньої сполучної тканини. Матрікс був очищений від клітин донора і антигенів гістосумісності. Для заселення трансплантату епітеліоцитами і хондроцитами автори застосували біореактор власної розробки. На повільно обертний відрізок трахеї рівномірно нанесли суспензію клітин за допомогою шприца - як на зовнішню, так і на внутрішню його поверхню. Потім трансплантат, наполовину занурений у середовище культивування, протягом усього часу перебування в біореакторі постійно обертався, щоб клітини поперемінно контактували з середовищем і повітрям. Таким чином, були змодельовані реальні умови, в яких епітеліоцити знаходяться в повітроносних шляхах.
При операції з пересадки біоінженерної трахеї, спочатку був повністю видалений головний лівий бронх і ділянка трахеї, до якої він примикав. Потім трансплантат був вшитий в проміжок, що утворився. На десяту добу після операції пацієнтка була виписана з клініки без ознак дихальної недостатності та імунної реакції відторгнення трансплантату.
За даними, отриманими за допомогою комп'ютерної томографії, трансплантована трахея була практично невідлична від власних бронхів. Обстеження, проведене через місяць після операції, показало, що в трансплантованій ділянці утворилася слизова оболонка, і в ній проросли судини.
Протягом чотирьох місяців спостереження стан пацієнтки залишався стабільно хорошим. Тим не менш, автори роботи вказують, що перед початком масштабних клінічних випробувань їх методу потрібен період спостереження більше 6 місяців, щоб більш точно оцінити наслідки такої операції.