Джерелом метану у викидах з підповерхнісного океану на Енцеладі з високою ймовірністю можуть бути живі організми.
Поверхня супутника Сатурна - Енцелада - покрита товстим шаром безжиттєвого льоду з температурою під пару сотень градусів нижче нуля. Однак під цим багатокілометровим крижаним панцирем, як вважають дослідники, знаходиться океан з рідкою водою. Один з доказів його існування - потужні водяні гейзери, які б'ють крізь тріщини в крижаній поверхні на висоту до 250 кілометрів. Їх вперше сфотографував у 2005 році апарат «Кассіні», а через десять років «Кассіні» вдалося пролетіти прямо над одним з таких викидів і вивчити його хімічний склад. Найбільше вчених тоді залучив метан і велику кількість молекулярного водню, яке говорило про гідротермальну активність на дні енцеладського океану.
На Землі, а точніше, на дні наших океанів, існують гідротермальні джерела, їх ще називають «чорними курцями». Це підводні гейзери, які викидають назовні розігріту до декількох сот градусів у товщі океанічної кори воду. При контакті води з розпеченими мінералами частина її може перетворюватися на водень, який і міститься в «вихлопі» чорних курців. А ось з метаном все цікавіше.
По-перше, він може утворюватися при взаємодії вуглекислого газу і водню. Друге потенційне джерело - це розкладання органічних молекул при високих температурах і тиску. Такий процес може мати місце, якщо істотна частина Енцелада була утворена матеріалом комет, в яких, як відомо, досить багато різної «космічної» органіки. І, нарешті, найцікавіший варіант - це метан, синтезований мікроорганізмами.
Наприклад, кілька років тому біологи з Дюссельдорфського університету ім. Генріха Гейне змогли встановити, що останній одноклітинний організм, який дав початок всім доменам земного життя, жив поруч з вулканічними гарячими джерелами на дні океану і харчувався воднем. Іншими словами, наш дуже далекий предок жив приблизно 3.5-3.8 млрд. років тому десь на дні стародавнього океану поруч з чорним курцем, їв водень і при цьому виділяв метан. Чому б такому ж організму не жити і десь на дні підповерхісного океану на Енцеладі, адже умови там «зараз» і на Землі «тоді» в цілому можуть бути схожі?
Як пишуть дослідники у своїй недавній статті в Nature Astronomy, джерело метану у викидах гейзерів на Енцеладі з високою ймовірністю може бути саме біологічного походження. Як вони дійшли такого висновку? Для цього вчені побудували безліч теоретичних моделей, що описують гідротермальні процеси синтезу водню і метану. Ключовими параметрами для оцінки моделей були обрані швидкості утворення водню і метану, а також співвідношення обсягів цих газів - ці значення були експериментально визначені з даних, отриманих з Кассіні.
В результаті вийшло, що одним лише гідротермальним синтезом метану і водню їх спостережувані значення ніяк не пояснити. Тому потрібне альтернативне джерело метану: або біологічного походження, або якоїсь іншої, наприклад, розкладання органіки, що залишилася від комет. Так що до питання про джерела марсіанського метану астробіологічним знавцям додалося ще аналогічне питання від супутника Сатурна.