П'ять тисяч років тому жителі Китаю намагалися приручити бенгальську кішку.
Вважається, що кішок одомашнили на Близькому Сході приблизно 10 тисяч років тому, і безпосереднім предком нинішньої домашньої кішки був степовий кіт, Felis silvestris lybica. Однак 2001 року під час розкопок у центральному Китаї, в містечку Цюаньхуцунь, де колись була ферма доісторичних землеробів, знайшли кілька котячих кісток, чий вік становив 5 300 років.
Аналіз останків показав, що це були саме домашні кішки: вони їли якихось тварин, які, в свою чергу, харчувалися злаками (тобто, очевидно, кішки полювали на дрібних гризунів), і про них явно піклувалися люди (частина кісток належала досить старому звіру, який, швидше за все, не дожив би до такого віку без людської допомоги).
Виникло питання, звідки тут могли в той час взятися домашні кішки. Один варіант - вони могли потрапити сюди з Близького Сходу торговими шляхами, і тоді їх предком буде той же Felis silvestris lybica. Інший варіант - жителі Китаю самі одомашнили якісь місцеві види котячих, наприклад, лісового кота Felis silvestris ornata або бенгальську кішку Prionailurus bengalensis. Дослідники з Сорбонни і Абердинського університету разом з китайськими колегами методами геометричної морфометрії проаналізували будову котячих кісток з села Цюаньхуцунь, а також ще з декількох доісторичних місць на території Китаю, особливу увагу приділяючи формі і розміру нижньої щелепи - і виявилося, що всі кістки належать бенгальським кішкам. Повністю результати опубліковані в PLoS ONE.
Автори роботи наводять кілька додаткових аргументів на користь того, що це були не дикі тварини, які просто забивалися поруч з людським поселенням, але саме кішки, що знаходяться на ранній стадії приручення. По-перше, деякі останки належали кішкам, які були трохи менше диких особин (що говорить про те, що процес одомашнення вже пішов), по-друге, одну з кішок поховали цілком (що вказує на особливі відносини між твариною і людиною). Тут слід підкреслити, що, коли говорять про кішок, то мають на увазі самоодомашнення: вони самі приходили до людських поселень ловити мишей в запасах зерна, а люди зі свого боку просто старалися, щоб кішки залишалися з ними довше.
Однак «експеримент» з приручення бенгальської кішки закінчився нічим: до Китаю з часом прийшли вже приручені кішки з інших місць, які були більш слухняними, більш корисними в господарстві, які краще розуміли, що від них хочуть люди, а люди краще розуміли тих, хто навчився мяукати кішок. На зображеннях часів династії Тан, заснованої в 618 р. е., домашні кішки виглядають приблизно так само, як їхні сучасні нащадки. Але, так чи інакше, випадок кішки серед усіх домашніх тварин майже унікальний - тільки її і свиню людина намагалася одомашнити кілька разів за всю історію.
За матеріалами Science.