«Лукавство» деяких шлунково-кишкових бактерій пов'язане з тим, що під час хвороби вони починають поводитися не як нормальні симбіонти, а як патогенні чужинці.
Коли мова заходить про шлунково-кишкову мікрофлору, то обов'язково говорять про бактерії хороших і бактерії поганих. Хороші допомагають підтримувати здоровий метаболізм і не товстішати, погані - частка яких збільшується, якщо неправильно харчуватися - навпаки, обмін речовин псують, сприяють зайвій вазі і діабету.
Але є серед шлунково-кишкових мікробів такі, які давно вважаються шкідливими, і шкідливими по-особливому - це бактерії групи Helicobacter. Вважається, що через них починаються гастрити, через них розвиваються виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки, дуоденіти тощо, аж до раку. Свого часу в США проти Helicobacter відкрили справжню війну, в масовому порядку позбавляючи населення від цих бактерій. (Дійсно, зараз вже ніхто не заперечує, що між раком шлунка і одним з хелікобактерів, Helicobacter pylori, є цілком певний зв'язок.)
З іншого боку, чим більше накопичувалося медичних даних, тим частіше виявлялося, що далеко не завжди хелікобактери в травному тракті провокують хвороби, і що взагалі у переважної більшості носіїв Helicobacter вони поводяться тихо і непримітно.
Поступово до хелікобактерів стали ставиться як до своєрідних «дволиких» бактерій, які поводяться по-різному залежно від умов середовища, і якщо умови псуються - наприклад, людина переживає стрес, або просто кепсько харчується - хелікобактери, що називається, зриваються з ланцюга. Однак довгий час було не цілком зрозуміло, що саме при цьому відбувається з точки зору клітин і молекул.
Можна припустити, що тут вся справа в імунітеті - точніше, в тому, як хелікобактери спілкуються з імунною системою. Дійсно, як пишуть у статті в Science Immunology дослідники з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, бактерії Helicobacter здатні абсолютно по-різному діяти на імунітет.
В одному випадку хелікобактери працюють так само, як і інші бактерії-сімбіонти, діючи як заспокійливе. Серед численних клітин імунної системи є так звані Т-регуляторні лімфоцити, чиє завдання - придушувати запальні сигнали, і хороші бактерії взаємодіють якраз з Т-регуляторними клітинами. Спокійний, адекватний імунітет важливий не тільки для самих бактерій, але і для організму в цілому: якщо Т-регулятори працюють погано, то запалення може початися взагалі без приводу, як реакція імунітету на власні тканини тіла або на якусь їжу. Іншими словами, бактерії-сімбіонти багато в чому допомагають нам уникнути алергій і аутоімунних захворювань.
У здоровому кишечнику хелікобактери, як інші благонамірені мікроби, діють на Т-регулятори. Але вони ж, крім того, можуть діяти і на Т-ефектори. Лімфоцити цього різновиду, навпаки, підсилюють імунну відповідь. І, якщо в кишечнику починається, наприклад, коліт - запалення слизової оболонки товстої кишки - то Helicobacter активують саме лімфоцити-ефектори. В результаті запалення посилюється ще більше. (При тому інші бактерії-симбіонти при коліті нітрохи не прагнуть посилити патологію.) Іншими словами, двозначність поведінки хелікобактерів пов'язана з їх здатністю взаємодіяти з різними типами імунних клітин, стимулюючи абсолютно різні імунні процеси. Поки все добре, поки кишечник знаходиться в нормі, Helicobacter підтримують норму, якщо ж щось починає йти не так, вони тільки підсилюють роздратування імунітету.
Повторимо, що про «дволичність» хелікобактерів знали й раніше, але тепер стає більш-менш зрозуміло, як саме вони підсилюють патологічні процеси. Знаючи, через які клітини і через які клітинні рецептори діють Helicobacter, ми можемо створити ліки, які забороняли б їм це, і тим самим ми могли б придушувати запалення, не доводячи справу до більш серйозних наслідків. Винищувати ж хелікобактерів під корінь, ймовірно, сенсу немає - все-таки в нормі від них є навіть користь, як і від звичайних мікробних симбіонтів.
За матеріалами LceScience.