Комета під назвою «Атлас» в даний час прямує до Сонця, і вона може стати дійсно дуже яскравою через пару місяців. Виявлена 28 грудня минулого року системою оповіщення про зіткнення із Землею астероїдів, комета стала набагато яскравішою, ніж передбачали вчені. Якщо їй вдасться зберегти свою форму в міру наближення до Сонця, вона може стати яскравішою за Венеру.
Незабаром після свого відкриття комета почала світитися яскравіше, ніж очікувалося - набагато яскравіше. Незабаром вона стала настільки яскравою, що її тепер можуть побачити астрономи-аматори в бінокль. Очікується, що своєї пікової яскравості комета досягне наприкінці травня. Що робить її ще більш захоплюючою, так це колір - злегка зелений.
Ті, хто стежив за кометою, відзначають, що її яскравість підскочила з величини + 17 в лютому до + 8 всього лише місяць потому - в 4000 разів збільшивши яскравість. При такій швидкості вона може бути видна людям в місцях, вільних від світлового забруднення неозброєним оком всього через пару тижнів.
Комета стає яскравішою в міру наближення до Сонця, тому що вона світиться більш інтенсивно і виділяє більше заморожених летючих речовин. Але через їхню природу неможливо передбачити, чи залишиться вона цілою - багато комет згорають повністю і просто зникають. Кома Атласа, за оцінками, простягається до 300.000 км, що більш ніж удвічі перевищує діаметр Юпітера.
Якщо Атласу вдасться залишитися недоторканим, деякі фахівці припускають, що він може збільшити яскравість з величини + 1 до, можливо, -5. При такому яскравості комета може спостерігатися навіть вдень. Перигелій комета пройде 31 травня 2020 року на відстані 0,25 о.о. від Сонця - це всередині орбіти Меркурія.
Розташування комети також примітно - на відміну від більш пізніх комет, вона буде найкраще видна в Північній півкулі. Якщо комета виправдає свій потенціал, вона може влаштувати шоу, яке не бачили з часів комети Хейла-Боппа ще в 1997 році.
Цікаво, що комета рухається майже по тій же траєкторії, що і знаменита Велика Комета 1843 року, - по траєкторії, яка дає їй 6000-річну орбіту (точніше 5476 років) і виводить за межі Сонячної системи. Деякі дослідники припустили, що давня суперкомета, можливо, колись розпалася на частини рухаючись тією ж траєкторією, залишивши нам для спостереження більш дрібні комети.