Створені за допомогою 3D-друку об'єкти зберігають індивідуальні особливості «почерку» материнських пристроїв.
Не існує в світі двох однакових пишучих машинок - текст, надрукований на одній, буде трохи, але відрізнятися від тексту, надрукованого на інший, навіть якщо ці дві машинки зійшли один за одним з одного конвеєра. Однак друкарські машинки зараз використовують хіба що ентузіасти-аматори, а ось 3D-принтери цілком собі сучасна техніка. І як показали експерименти дослідників з Університету Буффало, однакові предмети, зроблені на різних 3D-принтерах, цілком можна відрізнити один від одного.
Автори роботи виходили з того, що кожен 3D-принтер, як та ж друкарська машинка, раз за разом відтворює якісь свої характерні відбитки. Тому потрібно лише зрозуміти, що це за відбитки, і навчитися їх «читати». На різних принтерах (всього 14 апаратів) надрукували серію однакових предметів, після чого за допомогою сканера отримали докладні зображення кожного з них. При уважному розгляді з'ясувалося, що у кожного надрукованого об'єкта були характерні геометричні параметри та особливості текстури. Перевівши отримані дані в числовий вигляд, можна було розрахувати ступінь відмінності одного предмета від іншого.
Виявилося, що механічні особливості, що впливають на рух сопла, подачу матеріалу і т. д. - все це в достатній мірі унікальні параметри для конкретного 3D-принтера. За сукупністю таких характеристик можна з високою точністю зіставити надрукований предмет конкретному апарату. Також дослідники спробували перевірити, що називається, на міцність свій метод, протестувавши способи, за допомогою яких можна стерти індивідуальні відбитки або спробувати видати один пристрій за інший. Виявилося, що будь то зміна робочого місця і параметрів друку, або піврічна перерва в роботі принтера, або фізичне псування надрукованих об'єктів - все це незначно впливає на точність ідентифікації.
3D-друк, як і багато іншого, можна використовувати не тільки на благо, а й на шкоду. Хтось друкує зброю, хтось підробляє різні деталі або виготовляє інші нехороші речі. Природно, що криміналістам хотілося б мати якісь методи, що дозволяють відрізнити один принтер від іншого по їхній продукції. Звичайно, поки рано говорити про те, що всі продавані 3D-принтери будуть занесені в спеціальні картотеки, як це робиться, наприклад, з нарізною зброєю. Однак тим, хто намагається використовувати 3D-друк у кримінальних цілях, слід пам'ятати, що результати їхніх дій не залишаться анонімними.
За матеріалами Університету Буффало.