Деякі літери і звуки мови викликають однакові асоціації у людей, які розмовляють різними мовами.
Коли ми чуємо слово «колесо», то уявляємо собі щось кругле, коли чуємо слово «пила», то уявляємо собі щось гостре і зазубрене. Ну а якщо ми прочитаємо щось на зразок «Сяпала Калуша по напушці і повазила бутявку» - що ми можемо сказати, наприклад, про бутявку? Що вона таке, ми не знаємо, але чи можемо уявити собі її форму?
Насправді, це не таке вже святе питання: коли мова і мова у людей тільки-тільки виникали, певні звуки мови з'єднувалися з певними об'єктами навколишнього світу. Як мозок підбирав ті чи інші мовні звуки до того, що людина бачила навколо? Є дослідження, які говорять про те, що звуки мови в безглуздих словах змушують сучасних людей уявляти собі якісь фізичні властивості, наприклад, «к» асоціюється з вістрям, з шипами, з виступами, а «б» асоціюється з чимось круглим. Є навіть поняття ефекту bouba/kiki - на безглузді слова bouba і kiki у людей в розумі виникають невизначені округлі або дотепні предмети. Але тут виникає інше питання: такі експерименти ставлять з носіями певної мови - скажімо, англійської, а будуть з'являтися округлі або дотепні асоціації у тих, хто англійською не володіє?
Співробітники Берлінського університету Гумбольдта, Бірмінгемського університету, Тартуського університету, Університету Кейо та інших наукових центрів поставили великий експеримент, в якому брали участь без малого тисяча осіб, які говорили двадцятьма п'ятьма мовами, від албанської до зулуської. Причому, що важливо, на ці двадцять п'ять мов припадало десять систем писемності - крім латиниці і кирилиці, там був і грузинський алфавіт, і тайський, і корейський, і т. д. Учасники експерименту чули ті ж два слова - bouba і kiki, - після чого їх просили вибрати з двох малюнків той, який, на їхню думку, найкраще відповідає слову bouba або слову kiki. На одному малюнку було щось схоже на бульбашку або хмару, на іншому - щось дотепне, зоречне.
У статті в Philosophical Transactions of the Royal Society B сказано, що Велика частина носіїв двадцяти п'яти мов відносила округлу фігуру до слова bouba, а дотепну - до kiki. Але найцікавіше було в деталях. Найсильніше цей зв'язок було видно у тих, чиї мови використовували латиницю і кирилицю - 75% носіїв таких мов чули щось кругле в bouba і щось гостре в kiki. Серед тих, хто говорив іншими мовами - наприклад, грузинською або японською - таку відповідність чули тільки 63%. А у тих, хто говорив румунською, турецькою або північнокитайською (якою говорить велика частина Китаю), взагалі не було ніякого зв'язку між формою фігури і звучанням bouba і kiki.
Загалом, зв'язок між звучанням слова і візуальним уявленням є, але він не універсальний, і є багато причин, з яких він не універсальний. По-перше, є різні системи писемності, а писемність, так чи інакше, впливає на візуальне сприйняття. По-друге, слова однією мовою не завжди сприймаються як мова носіями іншої мови. Тобто тут важливо те, що коли ми чуємо щось незрозуміле, то можемо сприйняти це просто як щось незнайоме (ми не знаємо, що таке бутявка, але вважаємо, що вона існує) або сприймаємо почуте як тотальну нісенітницю. Нарешті, є дивні збіги, коли набір звуків для носіїв певної мови нагадує конкретні слова з таким значенням, яке ніколи б не спало на думку носієві іншої мови. Наприклад, в румунському словом buba описують невелику ранку у дітей, а cici в турецькому означає «миле, симпатичне» в тому сенсі, в якому милими бувають круглолиці немовлята.