Люди, яких ховали в Північно-Західній Польщі в XVII-XVIII століттях як потенційних «вампірів», не були чужинцями для своїх сусідів.
Потенційні «вампіри», яких поховали на північному заході Польщі, були місцевими жителями, а не мігрантами. Про це йдеться в статті, опублікованій в журналі PLoS ONE.
Шість поховань потенційних «вампірів» були відкриті в некрополі Дравсько 1 (число звичайних поховань обчислюється сотнями). Вони датуються XVII-XVIII століттями і виділяються незвичайним обрядом. На їхні тіла поклали серпи або важкі камені. Археологи вважають цей обряд проявом апотропеїчної (захисної) магії. Таким способом люди сподівалися перешкодити появі «вампірів» - серпи і камені повинні були перешкодити їм встати з могили.
Але за якими ознаками визначали потенційних «вампірів»? Можливо, так ховали тих, кого погано знали - чужинців? Саме на це питання шукали відповіді автори дослідження.
Щоб перевірити гіпотезу, дослідники провели аналіз радіоактивних ізотопів стронцію, що містяться в зубах похованих з 60 могил (у тому числі з 6 «вампірських»). Потім вони порівняли отримані результати з вмістом ізотопів стронцію у місцевих тварин.
Якщо потенційні «вампіри» виявилися місцевими жителями, то їх виділяли за якимись іншими ознаками, кажуть дослідники. На їхню думку, люди могли побоюватися, що з могил «повстануть» ті, хто помер несподівано швидко. У такому разі найбільш імовірними «кандидатами у вампіри» ставали перші жертви епідемій. У XVII столітті в Східній Європі відомі кілька епідемій холери.
Ймовірно, саме жертв цієї хвороби і вважали потенційними «вампірами», пишуть автори статті. Однак перевірити, чи так це, складно: холера вбиває швидко і не залишає слідів на кістках.
За матеріалами:Phys.org, PLoS ONE