Потрапивши в мишей, людські ракові клітини розвиваються інакше, ніж якби вони залишалися в людині.
У дослідженнях раку часто використовують мишей, яким імплантовані шматочки людських пухлин - такі пухлини називаються ксенографтами. Метод виглядає дещо неприродним, однак, якщо експериментувати на мишах, які самі по собі схильні до злоякісних захворювань, доведеться враховувати, що рак у них - мишачий, а не людський; а миша все-таки від людини відрізняється сильно. Так що пересадка пухлини - вдалий спосіб створити модель хвороби, більш-менш наближену до «людських» умов. Крім того, таким способом можна вивчати індивідуальні випадки: взявши у конкретного хворого зразок пухлини і пересадивши його в мишу, можна випробовувати на ньому різні варіанти терапії в пошуках того, який допоможе саме цьому пацієнту. (Хоча далеко не у всякого пацієнта є час чекати, поки пухлина приживеться у миші.)
Звичайно, у такого методу є свої обмеження. Наприклад, пухлину пересаджують мишам із зіпсованим імунітетом, щоб імунна система з порога не відторгла чужорідну тканину. Але непрацюючий імунітет - це ж досить своєрідні умови, і оцінити взаємодію імунної системи і пухлини тут неможливо. І в цілому тут виникає інше питання, яке напевно декому з читачів прийшло в голову: раз ракові клітини знаходяться не в «рідному» організмі, а в чужому, та ще й зовсім іншого біологічного вигляду - і чи не будуть вони змінюватися в такому ось новому оточенні?
Дослідники з Інституту Броуда вирішили дізнатися, чи змінюються з часом ракові клітини людини, яким доводиться рости в мишах. Для цього Тодд Голуб (Todd R. Golub) і його колеги взяли зразки 24 різновидів раку і пересадили їх мишей. Після того, як пухлина у тварини виросла, її пересаджували в свіжу мишу, і так кілька разів. Результати описані в статті в Nature Genetics, в якій говориться, що пухлини в мишах дійсно поводяться інакше, ніж в людині. Наприклад, про клітини гліобластоми - одного з видів раку мозку - відомо, що у них з часом з'являються зайві копії сьомої хромосоми. Але це у людини, а ось коли гліобластома потрапляє в мишей, її клітини, навпаки, втрачають зайві копії хромосоми. Деякі «мишачі» особливості в раковому геномі впливали на те, як ракові клітини реагували на ліки.
Автори роботи вважають, що їх результати зовсім не дискредитують метод ксенографтів, просто потрібно точніше розуміти, для чого він годиться, а для чого ні. Для дослідницьких цілей таких мишей цілком можна використовувати, проте для клінічних - навряд чи: адже хворого можна почати лікувати зовсім не тими ліками, які йому потрібно.
Ймовірно, чогось схожого можна було очікувати: ракові клітини діляться швидко, і серед них перевагу отримують ті, які здатні вижити в конкретному середовищі; очевидно, у випадку з ксенографтами відбір сприятиме тим клітинам, які здатні вижити в мишах. Втім, на думку деяких фахівців, мишей з людськими пухлинами можна сміливо використовувати і в клініці: у недавній статті в Annals of Oncology велика група авторів під керівництвом Девіда Сідранскі (David Sidransky) з Інституту Джонса Хопкінса стверджує, що 87% пухлин, пересаджених від пацієнтів мишам, реагували на ліки однаково що в людях, що в мишах. Можливо, великі відмінності мають місце саме в решті 13% - можливо, вся справа в тому, що автори статті в Annals of Oncology аналізували випадки всього дев'яноста двох пацієнтів, і оптимістичний результат виник через не дуже велику статистику.
Однак знайшлися й інші дослідники, які засумнівалися в тому, що після пересадки в пухлинних клітинах з'являються настільки вже великі відмінності. Можливо, тут вся справа у варіаціях методу. Наприклад, ракові клітини можна пересаджувати в різні місця - можна просто під шкіру, а можна в той же орган, в якому вони виникли у людини. Здається очевидним, що клітини раку підшлункової залози природніше було б помістити в мишачу підшлункову, а не куди-небудь ще. Так чи інакше, метод ксенографтів здається фахівцям занадто привабливим, щоб просто від нього відмовитися, і, швидше за все, онкологи зроблять все можливе, щоб пересаджені пухлини були максимально схожими на людські.
За матеріалами Nature.