Університет Лестера опублікував кадри, на яких видно деталі удару, що став ймовірною причиною смерті короля.
У відеоролику видно отвір біля основи черепа. Йому точно відповідає травма на протилежному, внутрішньому боці черепа. Кадри зафіксували момент відкриття, зробленого професором Гі Рутті (Guy Rutty). На його думку, удар був нанесений знизу-вгору з боку шиї Річарда.
«Я приступив до цього огляду так само, як і до огляду будь-якого іншого пацієнта - те, що він був королем, не має значення», - каже професор. За його словами, відкриття вдалося зробити завдяки його великому досвіду: Гі Рутті працює не тільки в Університеті Лестера, але і судмедекспертом в Хоум-офісі (департамент уряду Великобританії).
На те, що удар був нанесений з боку шиї, вказують не тільки сліди травми на черепі, але і пошкодження на першому шийному хребті короля. Остспондент, доктор Джо Епплбі (Jo Appleby) зазначає, що смертельне поранення було нанесено мечем або вістрям алебарди.
Раніше в журналі The Lancet було опубліковано опис усіх поранень Річарда III. Всього на його скелеті збереглися сліди одинадцяти травм. Дев'ять з них знаходяться на черепі. Мабуть, перед смертю король втратив свій шолом. Сліди ще двох ран збереглися на інших кістках.
«Травми Річарда III демонструють, що він зазнав тривалої атаки або атаки кількома супротивниками зі зброєю періоду пізнього середньовіччя», - розповідала раніше автор дослідження, професор Університету Лестера Сара Хейнсворт (Sarah Hainsworth). За її словами, незважаючи на те, що перед смертю король був без шолома, інші обладунки, судячи з усього, були на ньому: на його руках немає слідів поранень.
Одну з потенційно смертельних ран Річарду завдали в області нижньої частини спини - слід удару зафіксований на тазовій кістці. Однак ця рана, швидше за все, була нанесена після смерті, оскільки за життя від подібних поранень короля повинні були захистити обладунки.
Одна з ран на голові залишена ріжучою зброєю. «Травми на черепі Річарда відповідають деяким близьким за часом описам битви, в яких говориться, що Річард кинув коня, коли той загруз в болоті, і був убитий в сутичці з ворогами», - пояснював раніше Гі Рутті.
Річард III правив Англією на завершальній стадії війни Алою і Білою троянд. Він був останнім королем з династії Йорків. У битві при Босворті (1485 р.) він зазнав поразки від Генріха Тюдора.
Історики, які писали при Тюдорах, говорили про те, що Річард III був виродком. Йому приписували вбивства королів Генріха VI, Едуарда V і його брата, а також отруєння власної дружини Анни і вбивство брата - герцога Кларенса. Оскільки автори цих описів вільно або мимоволі були «противниками» Річарда III, їх підозрюють у навмисному «очорненні» особи монарха.
Останки останнього Йорка знайшли у вересні 2012 року. Положення скелета вказувало на те, що його поховали поспішно - кинули в яму і закопали.
Аналіз мітохондріальної ДНК показав збіг між Річардом III і його нині живучими родичами по жіночій лінії. Генетичні дослідження свідчать про те, що король майже напевно був голубоглазим і світловолосим. Реконструкція зовнішності монарха показує його схожість з одним з найбільш ранніх портретів із збережених.
Крім аналізу ДНК, вчені отримали і ряд непрямих доказів того, що це Річард III. Так, радіовуглецевий метод дав дату між 1455 і 1540 роками. У цей інтервал добре вкладався 1485 рік, коли був убитий Річард III. Дослідження антропологів показали: похований помер у віці між 25 і 35 роками (Річарду на момент смерті було 32).
Ізотопний аналіз вказував на те, що в дієті похованого була присутня велика кількість білка, в тому числі отриманого з морепродуктів. Це говорить про високий соціальний статус чоловіка. До того ж у скелета були виявлені ознаки сколіозу, що також побічно вказувало на Річарда III. В історії збереглося уявлення про останній Плантагенет як про «горбуну».
Ідентифікацію останків Річарда III проголосили одним з найважливіших відкриттів у британській археології. Однак деякі вчені, які не брали участі в дослідженні, ставляться до нього скептично.
Майкл Хікс, професор історії в університеті Вінчістера говорив, що аналіз ДНК і радіовуглецеве датування не можуть бути остаточними доказами. Мітохондріальна лінія ДНК, збіги в якій стали основою ідентифікації, залишалася незмінною протягом декількох поколінь. Отже, вона була такою ж і у нащадків бабусі Річарда по материнській лінії, а також його прабабусі і прапрабабусі. У бабусі Річарда III було 16 дітей, і багато з них брали участь у війні Йорків і Ланкастерів. Багато родичів Річарда III загинули на полі бою, в тому числі і в битві при Босворті в 1485 році, коли був убитий монарх. У загиблих могли бути такі ж травми, як на виявлених кістках, вважає Майкл Хікс.
Фото: University of Leicester. За
матеріалами Past Horizons