Срібні наночастинки пригнічують фотосинтез біля деяких мікроскопічних водоростей.
Ми часто чуємо про наночастинки: їх використовують як проти бактерій, так і проти злоякісних клітин, вони загоюють рани і захищають зуби від карієсу. Як бачимо, діапазон застосування наночастинок надзвичайно широкий, і це ми ще не згадували про хімію і створення нових матеріалів. Але використані наночастинки кудись діваються, точніше, не кудись, а в навколишнє середовище. Враховуючи їхні різноманітні незвичайні властивості, чи можуть вони бути екологічно небезпечні?
Дослідники з Женевського університету і Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі пишуть в Scientific Reports, що наночастинки зі срібла погано позначаються на мікроскопічних водоростях Poterioochromonas malhamensis. Коли водорості обробляли наносеребром, у них порушувався метаболізм амінокислот, нуклеотидів і жирних кислот. Амінокислоти потрібні для білків, нуклеотиди - для нуклеїнових кислот ДНК і РНК, без жирних кислот не буде мембран. Тобто наночастинки повинні були в підсумку відчути всі молекулярно-біохімічні процеси в клітці.
Токсичний ефект надавали іони срібла, які ці водорості заковтували разом з якоюсь органікою із зовнішнього середовища (P. malhamensis вміють фотосинтезувати, але на додачу поглинають і готові органічні речовини ззовні). У водоростей, що набралися срібних іонів, внутрішні мембрани ставали занадто проникними, посилювався окислювальний стрес, і, як наслідок, сповільнювався фотосинтез - водорості починали виділяти менше кисню. Відомо, що фітопланктон, тобто морські мікроскопічні водорості і найпростіші, здатні до фотосинтезу - головні постачальники кисню в атмосферу. Втім, поки неясно, чи діють срібні наночастинки подібним чином і на інші водорості теж. Також поки невідомо, чи дійсно рівень наночастинок в навколишньому середовищі становить небезпеку.
З іншого боку, саме наночастинки зі срібла через їхні антибактеріальні властивості використовують надзвичайно інтенсивно: вони є і в косметичних засобах, і в текстильних виробах, їх застосовують і в сільському господарстві, і в харчовій промисловості, і в медицині. І це далеко не перша робота, в якій мова йде про потенційну екологічну небезпеку наночастинок: ми вже писали, що принаймні деякі наночастинки цілком можуть накопичуватися до токсичних значень, і що срібні наночастинки шкодять не тільки шкідливим бактеріям, але і корисним, які постачають ґрунт сполуками азоту.