Вчитися методом проб і помилок найкраще тоді, коли частка помилок дорівнює 15%.
Навчаючись чомусь, ми неминуче робимо помилки, і вважається, що без помилок ми не зможемо нічому навчитися. Але помилятися можна багато чи мало, і виникає питання, скільки помилок потрібно для найбільш ефективного навчання? Очевидно, їх не повинно бути занадто мало - тому що тоді виникне питання, чи дізнаємося ми взагалі щось нове.
Уявімо, наприклад, що ми виконуємо граматичну вправу з іноземної мови, і виконуємо її з першого разу на 100% - це означає, що у вправу містить правила, які ми давно і добре засвоїли. Але помилок і не повинно бути занадто багато - тому що тоді ми, швидше за все, взагалі не виконаємо своє завдання і знову ж таки нічого не дізнаємося. Уявімо іншу мовну вправу, в якій ми помилилися майже скрізь - в такому випадку ми взагалі навряд чи зрозуміємо, що правильно, а що ні.
Дослідники з Арізонського університету, Прінстона та інших наукових центрів порахували число помилок, оптимальне для навчання - виявилося, що їх має бути близько 15%. Тобто в рамках якогось завдання на якусь тему 85% відповідей повинні бути правильними - тоді ми вже точно вивчимо те, що хотіли вивчити. Правда, щодо «ми» тут є деяка натяжка: автори роботи експериментували не з людьми, а з комп'ютерними алгоритмами, яких натягали розрізняти якісь об'єкти за категоріями, або відрізняти чіткі числа від непарних, або відрізняти великі числа від малих. Комп'ютери навчалися найшвидше, якщо під час навчання вони помилялися не більш ніж у 15% випадків. Хоча, за словами авторів роботи, якщо проаналізувати дослідження з тваринами, які навчаються, то і там можна виявити ту ж закономірність з 15% неправильних відповідей.
Якщо ті ж самі 15% мають місце у людей, то це, очевидно, має допомогти оптимізувати деякі освітні методи. Мова знову ж таки не про те, що студенти повинні намагатися отримувати оцінки нижче вищої. Ці відсотки мають значення насамперед для тих, хто розробляє навчальні курси, методичні посібники тощо. Наприклад, якщо студента-медика вчать відрізняти рентгенограми, на яких є пухлина, від рентгенограм, на яких немає пухлини, то студент швидше зрозуміє, чим вони відрізняються, якщо його будуть вчити на такому наборі навчальних знімків, де він відповість правильно в 85% випадків.
Правда, потрібно все-таки підкреслити, що правило 15% і 85% працює тільки в певних завданнях, в яких знання набувається шляхом проб і помилок, коли висновки постійно коригуються новими відомостями; і в завданнях іншого типу на ці відсотки краще не орієнтуватися.
Результати дослідження опубліковані в Nature Communications.