Астрономи вперше знайшли переконливі докази існування супутника екзопланети за межами нашої Сонячної системи.
Використовуючи космічний телескоп «Хаббл» (NASA/ESA) і більш старі дані космічного телескопа «Кеплер» (NASA), астрономи вперше знайшли переконливі докази існування місяця (супутника планети) за межами нашої Сонячної системи. Дані показують, що екзопланета Kepler-1625b, що знаходиться на відстані 8000 світлових років від Землі, має супутник розміром з Нептун.
Розпочате 30 років тому полювання за екзопланетами - планетами біля інших зірок за межами нашої Сонячної системи - принесло великий улов: на початок жовтня 2018 року достовірно підтверджено існування 3851 екзопланет у 2871 планетних системах. Однак, незважаючи на відкриття безлічі екзопланет пошук їх супутників - екзолун був досі безрезультатним. Можна припустити, що супутники є у багатьох екзопланет, але засікти їх складно через малий розмір.
Тим не менш, у 2017 році космічний телескоп «Кеплер» виявив натяки на наявність екзолуни у планети Kepler-1625b, відкритої в 2016 році в системі жовтого карлика Kepler-1625. У жовтні 2017 року два астрономи з Колумбійського університету в Нью-Йорку (США) скористалися незрівнянними можливостями космічного телескопа «Хаббл» для більш ретельного вивчення цієї системи.
Вони використовували так званий транзитний метод. У цьому випадку екзопланета проходить перед своєю батьківською зіркою, трохи прикриваючи її від спостерігачів і викликаючи невелике зменшення яскравості, що дозволяє оцінити параметри планети. «Хаббл» спостерігав екзопланету протягом 19-годинного транзиту. При цьому дослідники побачили невеликі коливання на кривій блиску, які можна пояснити впливом місяця. Приблизно через 3,5 години після того, як транзит закінчився, «Хаббл» виявив друге, набагато менше зниження яскравості зірки, що також можна пояснити впливом місяця, що йде на екзопланету. Крім того транзит планети почався більш ніж на годину раніше спрогнозованого часу. Це узгоджується з моделлю системи, в якій планета і її великий місяць звертаються навколо загального центру тяжкості, що змушує планету зміщуватися від свого передбаченого місця розташування. Інопланетний спостерігач помітив би подібні аномалії і при проходженні Землі з Місяцем по диску Сонця.
У принципі ці аномалії можуть бути викликані також гравітаційним тяжінням гіпотетичної другої планети в системі, але космічний телескоп «Кеплер» за чотири роки роботи не знайшов свідчень існування інших планет біля зірки Kepler-1625. Тим не менш, необхідні подальші спостереження, щоб повністю підтвердити існування екзолуни.
Місяць-кандидат з позначенням Kepler-1625b-i незвичайний через свій великий розмір, який можна порівняти з розміром планети Нептун (радіус близько чотирьох земних). Такі гігантські місяці невідомі в нашій Сонячній системі. Так що дане відкриття може дати нове уявлення про розвиток планетних систем і може змусити астрономів переглянути теорію про те, як формуються місяці.
Kepler-1625b, як і його місяць, також більше своїх аналогів у Сонячній системі. Ця екзопланета - газовий гігант, в кілька разів більш масивний, ніж Юпітер (якщо наявність місяця підтвердиться, то маса планети складе 10 мас Юпітера). Він звертається навколо батьківської зірки на відстані приблизно рівної відстані між Сонцем і Землею, що відповідає внутрішньому краю населеної зони зоряної системи, де помірні температури допускають існування рідкої води. Але і планета і її супутник вважаються газоподібними і тому непридатними для життя.
Результати опубліковані в журналі Science Advances.
За матеріалами космічного телескопа Хаббл https://www.spacetelescope.org/news/heic1817/Анімацію
транзиту екзопланети із супутником по диску зірки можна переглянути за посиланням:h
ttps://www.spacetelescope.org/videos/heic1817b/