Прожити довше допомагає не тільки смак солодкого, але і смак води - правда, поки що цю закономірність вдалося виявити лише у плодових мушок.
Солодощі зазвичай асоціюються з ожирінням і діабетом (не кажучи вже про карієс), і тому вплив солодкого на тривалість життя, очевидно, має бути однозначно поганим - той, хто є багато цукру, ризикує багато хворіти і рано померти. Однак Джой Альцедо (Joy Alcedo) з Університету Вейна та її колеги з Мічиганського університету виявили, що цукор, навпаки, може продовжувати життя.
Хоча тут потрібно відразу підкреслити, що дослідники, по-перше, експериментували на мухах дрозофілах, а, по-друге, вивчали не стільки долю цукрових речовин в організмі мух, скільки смакові відчуття. Отже коректніше було б сказати, що тривалість життя комах залежала не від цукру, а від почуття солодкого.
Смакові рецептори біля дрозофіл розташовуються на ногах, крилах і в ротовому апараті. Якщо за допомогою генетичної мутації були вимкнені ротові «солодкі» рецептори, тривалість життя дрозофіл виростала, але, якщо відключали взагалі всі рецептори, що відповідають за солодке, мухи жили помітно менше своїх нормальних товаришів. При цьому дослідники спеціально обмовляють, що кількість з'їданого тут ролі не грала: дрозофіли могли їсти багато, могли їсти мало, але, позбавлені «солодких» рецепторів, все одно жили недовго.
Можна сказати, що солодкий смак продовжував дрозофілам життя - саме сам смак, не сама солодка речовина, якою б вона не була. При цьому гіркий смак надавав протилежний ефект: якщо мухи не відчували гіркого, вони жили довше. Але найдивовижніший ефект ставився до смаку води: якщо комахи не відчували води, тривалість їх життя виростала на цілих 43%. Вплив смаку води був сильнішим, ніж ефект від здатності відчувати гірке або солодке. Схожі результати, до речі, раніше були отримані на нематоді Caenorhabditis elegans: тривалість життя хробаків залежала від того, які смаки вони відчувають або не відчувають.
Чому так відбувається, дослідники поки не знають, хоча деякі припущення у них є. Смакові відчуття дають нам інформацію про те, що ми їмо, і, залежно від цих відомостей, організм приймає те чи інше рішення - наприклад, як краще керувати метаболізмом. Відчуття солодощі, як пишуть вчені у своїй статті в Proceedings of the National Academy of Sciences, стимулює в мозку дрозофіл спеціальний сигнальний шлях, що впливає на роботу інсуліну. Від інсуліну, як відомо, залежить обмін вуглеводів, і можна припустити, що при нездатності відчувати солодкий смак засмучується управління інсуліном, а через це порушується і вуглеводний обмін. А порушений вуглеводний обмін, в свою чергу, може погано впливати на тривалість життя, навіть якщо муха особливо багато вуглеводів-то і не їла.
Що ж до смаку води, то тут, як вважають автори роботи, вся справа в захисній реакції організму: якщо дрозофіла не відчуває смаку води, їй здається, що настає несприятливий посушливий період, і тому в організмі починають накопичуватися жири, які при розщепленні дають воду і які можна використовувати як внутрішній водяний резерв. І хоча посуха ця помилкова, заздалегідь накопичені жири можуть служити своєрідною «подушкою безпеки» проти будь-яких несприятливих умов, якщо вони все-таки настануть.
Такі дослідження мають стосунок не тільки до хробаків і мухів, а й до людей: здатність відчувати - чи не відчувати - той чи інший смак впливає на нашу «харчову політику», тобто на любов до одних продуктів і нелюбов до інших. І тому підвищена або знижена чутливість до солодкого, гіркого і т. д. легко може вплинути на обмін речовин і благополуччя організму в цілому.