Генетичні фактори на 40-45% визначають ймовірність поганого самопочуття після святкового застілля.
Зазвичай у похмілля звинувачують власну необережність. Один каже, що не треба було заважати пиво з горілкою, інший - що треба було закусувати, третій згадує народні рецепти, які рекомендують заздалегідь з'їсти що-небудь на зразок картоплі з маслом. Однак не варто переоцінювати зовнішні фактори: часто похмілля - це просто доля. Точніше, гени.
Наскільки похмілля залежить від генів, з'ясовувала разом з колегами Венді Слатскі (Wendy Slutske) з Міссурійського університету. Використаний дослідниками підхід був простий донезмоги - автори роботи порівняли, як сильно страждають від похмілля однояйцеві близнюки. У роботі взяли участь близько 4 тисяч осіб середнього віку, яких розпитували, як часто і як сильно вони страждають від похмілля, і наскільки часто і наскільки багато вони випивають. Так для кожного вдалося визначити «стійкість до похміллю» - ймовірність того, що людина буде погано себе почувати після алкоголю.
Близнюки ж були потрібні для того, щоб можна було порівняти випадки з однаковим геномом. Як відомо, у однояйцевих близнюків ДНК ідентична, і тому вони часто стають «героями» генетичних і медичних досліджень, адже з їх допомогою можна точно визначити, наскільки та чи інша ознака залежить від послідовності гена, і наскільки - від позагенетичних факторів.
Зрозуміло, що при вивченні стійкості до похмілля була потрібна ретельна статистична обробка даних, адже один близнюк, наприклад, міг випивати частіше, інший рідше, але від похмілля обидва могли страждати однаково. В результаті ж виявилося, що ймовірність похмілля дійсно сильно залежить від генів: на 40% у чоловіків і 45% у жінок. Це не означає, що половину вашого ранкового головного болю після «вчорашнього» можна записати на рахунок генів. Це означає, що якщо ви мучитеся похміллям, то на 40-45% тут можуть бути винні ваші гени. Тією ж мірою від генів залежала і стійкість до похміллю: якщо один з близнюків від нього не страждав, то і другий з високою ймовірністю був від нього позбавлений.
Що ж до інших 60-55%, то тут можуть грати свою роль якраз позагенетичні фактори - наприклад, те, що ви занадто багато випили, або ж з'їли що-небудь таке, що сприяло всмоктуванню алкоголю зі шлунково-кишкового тракту. Очевидно, якщо людина регулярно страждає від характерних симптомів, незалежно від того, як і скільки вона випила, то з великою ймовірністю їй якраз з генами і не пощастило. Втім, швидше вже пощастило: вважається, що саме похмілля протистоїть алкогольній залежності - той, хто регулярно «хворіє», навряд чи буде регулярно напиватися. Тож отримані результати важливі саме у світлі боротьби з алкоголізмом: генетичні дослідження допомогли б уточнити ознаки групи ризику, тобто тих, кому слід боятися залежності від спиртного.
За матеріалами LceScience.