У кістках австралопітеків і їхніх нащадків знайшли ознаки доброякісної і злоякісної пухлин.
Ми так часто чуємо про погіршення статистики ракових захворювань, що може здатися, ніби рак своєю появою зобов'язаний цивілізації, причому цивілізації в її нинішньому вигляді, з досягненнями хімічної промисловості, забрудненням повітря, води і землі, тощо.
Однак насправді злоякісні пухлини були вже у наших далеких предків, які, здавалося б, жили цілком «в гармонії з природою». Ми не можемо сказати, чи траплялося їм боліти раком крові, чи раком шлунка, чи раком легких, але сліди кісткових пухлин в останках давніх людей знайти все-таки вдалося.
До якого часу відносяться перші відомі нам свідчення про пухлинні захворювання у роду Homo? Спочатку це був фрагмент щелепи африканської людини прямоходячої, датований 1,5 мільйонами років тому. Однак розростання кісткової тканини, яке знайшли на щелепі, можна було пояснити не тільки пухлиною, а й наслідками банального перелому.
Інша знахідка - 120-130-тисячолітнє ребро неандертальця зі Східної Європи, описане три роки тому в статті в PLoS ONE. Ребро досліджували за допомогою комп'ютерної мікротомографії, яка дозволила розглянути внутрішність кістки під різними кутами і з різних точок зору, і в результаті в кістці знайшли ознаки фібродисплазії, при якій відбувається розростання сполучної фіброзної тканини, що заміщає звичайну кістку. Втім, фібродисплазію до злоякісних пухлин не відносять, і питання, чи був у того неандертальця справжній рак, залишилося відкритим.
Однак щодо кісток стародавньої людини віком 1,6-1,8 млн років сумнівів, мабуть, вже немає. Знайдені в Південній Африці в печері Сварткранс останки належать або роду Homo, або парантропам (масивним австралопітекам) - тупиковій гомінідній гілці, що утворилася від тих же предків-австралопітеків, що і справжні люди.
Едвард Оудс (Edward Odes) і його колеги з Університету Вітватерсранда та інших наукових центрів ПАР, США і Великобританії в статті в South African Journal of Science пишуть про те, що за допомогою мікротомографії їм вдалося визначити на поверхні кістки плюсни і всередині неї справжній рак - гостеосаркому.
Зараз вона частіше трапляється у молодих людей, однак щодо давніх ракових останків не можна сказати, чи належали вони старій особині або юній, так само як неможливо визначити, чи помер стародавніх Homo або парантроп власне від раку або від чогось ще.
У чому автори роботи впевнені, так це в тому, що пухлина доставляла своєму господареві помітні незручності при ходьбі. Дослідники підкреслюють, що цю кістку вивчали і раніше, проте знайти на ній рак вдалося тільки зараз, озброївшись новітніми модифікаціями томографічних методів.
Інший приклад найдавнішої пухлини описаний в ще одній статті з South African Journal of Science, в якій майже ті ж автори розповідають про результати, отримані на кісткових фрагментах австралопітека Australopithecus sediba з печери Малапа, Південна Африка (нагадаємо ще раз, що австралопітеки є безпосередніми предками людей і паропів). У цьому випадку мова йде про доброякісну пухлину, яка вразила шостий грудний хребець досить молодого особина, чий вік відповідав людським 12-13 років. Життю дитини-австралопітека пухлина певно не загрожувала, проте їй через неї, швидше за все, було важко рухатися.
Отримані результати свідчать про те, що пухлини, як злоякісні, так і доброякісні, цілком могли виникати і у найдавніших людей, причому в будь-якому віці - мутації, які їх викликають, виникають в геномі час від часу в результаті природного мутаційного процесу, без участі доданих мутагенів. Сучасні (піст) індустріальні умови життя не породили рак, але лише підвищили ризик на них захворіти.
І справа тут, до речі, не тільки в забруднюючих речовинах-мутагенах - з віком клітини все гірше справляються з виправленнями пошкоджень в геномі, а оскільки завдяки благам цивілізації ми стали жити довше, то і шансів у старіючих клітин переродитися в ракові стало більше.