Щоб не залишатися наодинці з самим собою, людина готова піддати себе електрошоку.
Ми звикли левову частку свого часу проводити, вткнувшись в екран мобільного телефону, смартфона, планшета і далі за списком, хоча і не завжди віддаємо собі звіт у власній пристрасті до новітніх гаджетів. Можна припустити, що вся справа, з одного боку, в нашій винятковій допитливості, в прагненні постійно дізнаватися щось нове, а з іншого боку, у винятковій зручності сучасної електроніки. Але, як вважають психологи з Віргінського університету, справа тут в іншому. А саме в тому, що немає для людини нічого гіршого, ніж залишитися наодинці з собою.
Експеримент, який поставив Тімоті Вілсон (Timothy Wilson) разом з колегами, був досить простий: психологи просили добровольців побути на самоті в порожній кімнаті, без телефону і без можливості що-небудь читати або писати. Тобто в експерименті було щось більше, ніж проста відсутність спілкування - можна назвати це бездіяльною самотністю. Наодинці зі своїми думками людина залишалася від 6 до 15 хвилин, після чого у неї запитували, сподобалося йому чи не сподобалося, і чи міг він сконцентруватися в такій ситуації.
Першу серію дослідів провели зі студентами, і більшості з них самотність не сподобалася - за словами учасників експерименту, сконцентруватися на чомусь було важко, думки безконтрольно блукали. Але якщо людина могла чимось себе зайняти (наприклад, слухала музику або читала), то таке проведення часу відразу робилося приємним, і сконцентруватися було легше. Те ж саме відбувалося і тоді, коли експеримент ставили не в лабораторному приміщенні, а вдома - домашня обстановка нітрохи не допомагала сконцентруватися, якщо людина нічим не була зайнята.
Але, можливо, вся справа у вікових особливостях? Може, відносно молодому мозку потрібні постійні подразники, якщо і не у вигляді спілкування, то хоча б у вигляді слухання-читання? Досліди повторили з різновіковими добровольцями, і виявилося, що залишатися наодинці з собою досить важко для різних людей віком від 18 до 77 років, що відрізняються за освітою, соціальним статусом тощо. Тобто навіть дуже літні люди відчували дискомфорт, коли їх просили просто сидіти і думати. Це дуже розходиться з загальноприйнятими уявленнями про те, що люди похилого віку майже весь час занурені в свої думки.
Але найдивовижніше з'ясувалося, коли психологи спробували оцінити, до якої міри люди не люблять залишатися в бездіяльній самоті. Учасникам експерименту сказали, що вони зможуть позбутися дискомфортної ситуації, якщо вдарять самі себе струмом - не сильно, але неприємно. Людям заздалегідь давали відчути, що вони випробують, так що, коли їх ставили перед вибором, вони повністю уявляли, на що йдуть. Так от, як пишуть автори роботи в Science, більшість добровольців охоче погоджувалися на неприємний електрошок, аби знову не опинитися наодинці з собою. Причому чоловіки погоджувалися на біль частіше, ніж жінки: якщо серед чоловіків електрошок віддали перевагу двом третинам, то серед жінок тільки четверта частина. Це, звичайно, можна пояснити більшою «мужністю» сильної статі, проте самі дослідники вважають, що чоловіки більш залежні від відчуттів, що вони гірше, ніж жінки, переносять відсутність зовнішніх подразників.
Справа тут, очевидно, не стільки в сучасності, не в «цифровому шумі» і не в гаджетах, а в загальній властивості людської психіки, в тому, що від'єднання від світу було і буде не дуже приємно для нас. Можна згадати чернечо-відлюдницькі подвиги, які залишилися в історії, очевидно, не в останню чергу завдяки тому, що люди ніяк не могли взяти в толк - як це можна стільки часу проводити у власних роздумах? Нинішнє століття просто надало нові пристосування, які допомагають нам не залишатися на самоті.
Звичайно, можна згадати про медитації та інші духовні практики, для яких необхідне усамітнення. Однак в даному випадку психологи працювали з середньостатистичним феноменом, а медитаціями займаються все-таки не дуже багато. З іншого боку, не будемо забувати, що в даній роботі людей змушували бути на самоті - можливо, що коли подібна ситуація трапляється сама по собі, по внутрішній потребі, людина ніякого дискомфорту не відчуває і легко може зосередитися на своїх думках.
Цікаво було б також дізнатися, що за процеси в мозку супроводжують почуття дискомфорту при бездіяльній самотності, і як ці процеси відрізняються, наприклад, у чоловіків і жінок. Однак тут будуть потрібні вже інші, нейробіологічні, експерименти.