Почуття самотності і час, який ми проводимо в соцмережах, якось пов'язані.
Про соціальні мережі кажуть, що вони сприяють зближенню людей, соціалізації, допомагають позбутися самотності тощо. Однак про ті ж соціальні мережі можна почути і щось абсолютно протилежне - що в них ми втрачаємо зв'язок з іншими людьми, втрачаємо здатність отримувати задоволення від спілкування і заганяємо самі себе в ізоляцію. На
користь «ізолюючої» дії соцмереж начебто говорять результати, опубліковані днями в American Journal of Preventive Medicine - у статті Браяна Примака (Brian Primack) і його колег говориться, що ті, хто багато часу проводять у соціальних мережах, сильніше страждають від самотності.
Дослідники опитали понад 1 700 осіб віком від 19 до 32 років на предмет того, наскільки сильно вони почуваються в ізоляції від суспільства, і як довго і як часто вони сидять у соцмережах (для опитування вибрали десять соціальних мереж, серед яких були Фейсбук, Твіттер, Інстаграм тощо). У середньому на них у опитаних йшло трохи більше години на день, що до частоти, то в Фейсбук, Твіттер, Інстаграм та ін. Молоді люди заходили близько 30 разів на тиждень.
Близько 27% з них страждали від соціальної ізоляції, причому почуття самотності було тим сильнішим, чим більше часу людина проводила в соцмережах. Наприклад, ті, хто витрачав на Фейсбук, Твіттер тощо по півгодини на день, почувалися в соціальному сенсі вдвічі краще, ніж ті, хто сидів у соцмережах у сумі по дві години і більше. Така ж кореляція була і щодо відвідуваності: якщо людина заходила на сайти соцмереж 58 разів на тиждень, то вона відчувала себе втричі більш ізольованою, ніж той, хто обмежувався дев'ятьма заходами. Чи
може якийсь узагальнений «фейсбук» або там «вконтакт» замість радості спілкування дарувати почуття самотності і вкидати в депресію? Самі дослідники кажуть, що в молодому віці (нагадаємо, що опитаним було від 19 до 32) важливе саме безпосереднє спілкування, а чати, лайки і коментарі - це все-таки спілкування не дуже безпосереднє, впритул ми в інтернеті не взаємодіємо.
З іншого боку, не так давно ми писали, як надмірне захоплення фейсбучними лайками і статусами може в прямому сенсі зіпсувати нам життя. Крім того, не можна не згадати таку часто обговорювану причину інтернет-депресії, як чуже щастя: бачачи, як хтось добре проводить час, ми засмучуємося через власне нікчемне життя.
Однак наштовхуючись на подібні дослідження, важливо відразу звертати увагу на те, чи говорять його автори про причинно-наслідковий зв'язок або ж про просту кореляцію. Дуже часто - і в цій роботі теж - мова йде саме про кореляцію. І Брайан Примак з колегами чесно повідомляють, що з їх результатами є «проблема курки і яйця» - іншими словами, не можна зрозуміти, що від чого відбувається, чи ізоляція від активного захоплення соцмережами, або ж захоплення соцмережами природним чином розвивається у тих, хто відчуваємо себе самотніми.
Але і точно також, що важливо, не можна говорити про позитивний вплив соцмереж - у такого твердження причинно-наслідкових обґрунтувань нітрохи не більше, якщо, звичайно, не вважати за обґрунтування гарячу віру прихильників мережевого спілкування, чия аргументація зводиться до того, що «так повинно бути, тому що так повинно бути», або до того, що «людина - істота соціальна» (останнє звучить, м'яко кажучи, занадто загально) .Пока
що ми бачимо, що два психологічних і соціальних феномени тісно пов'язані один з одним, але для того, щоб зрозуміти, як вони один одного обумовлюють, потрібні інші, більш тривалі і більш хитромудрі дослідження
. За матеріалами LceScience.