Випадки, коли хтось із дітей постійно зазнає нападок з боку однолітків, добре відомі і вчителям і батькам. Британські вчені з'ясували, що сліди цих «дитячих пустощів» можуть проявлятися навіть через 40 років.
Булінг (від англ. bullying від bully - задирати, погрожувати, залякувати) - так психологи називають явище, коли один з членів колективу, часто шкільного, піддається цькуванню з боку інших. Дослідники з Королівського коледжу в Лондоні з'ясували: жертви шкільного булінгу мають проблеми з фізичним і психічним здоров'ям у дорослому віці. Ці висновки ґрунтуються на даних Британського національного дослідження розвитку дітей, яке спостерігає за дітьми, які народилися в Англії, Шотландії та Уельсі протягом одного тижня 1958 року. Це когортне дослідження на першому етапі включало понад 17 тисяч дітей. Оцінку здоров'я і розвитку дітей проводили у віці 7, 11 і 16 років, а потім продовжували спостерігати за ними в міру дорослішання в 23, 33, 42, 45 і 50 років.
Результати дослідження, що стосуються булінгу, опубліковані в American Journal of Psychiatry. Вони ґрунтуються на даних про 7771 дитину. Коли цим дітям було по 7 і 11 років, їхні батьки яких повідомляли, що діти зазнають нападок у школі. Надалі за їхнім здоров'ям спостерігали аж до 50 років. Доктор Рю Такізава з Інституту психіатрії Королівського коледжу в Лондоні зазначає, що негативні ефекти булінгу видно через чотири десятиліття і включають вплив на здоров'я, а також економічні та соціальні наслідки.
Ті, хто в дитинстві піддавався цькуванню, з більшою ймовірністю в 50 років мали проблеми з фізичним і психічним здоров'ям, здібностями до навчання. У них зростав ризик депресії, тривожних станів, суїцидальних думок. Для жертв шкільного булінгу характерні нижчий рівень освіти і зарплати, вищий ризик безробіття. Соціальні зв'язки також страждають, учасники обстеження частіше говорять про незадоволеність життям. Негативний ефект булінгу зберігається, навіть при врахуванні інших факторів, таких як IQ, емоційні та поведінкові проблеми, соціальний та економічний статус батьків.
Згідно з оцінками зараз у Великобританії 28% дітей зазнають нападок у школі час від часу і 15% - часто.
Професор Луї Арсено з Інституту психіатрії Королівського коледжу вважає, що ми повинні відмовитися від уявлення, що нападки однолітків - неминуча складова дорослішання. Вчителі, батьки та розробники шкільних програм повинні розуміти, що те, що відбувається на шкільному подвір "ї, може мати довготривалі наслідки.
За матеріалами King's College LondonФ
ото: Diego Grez/Wikipedia