Для вирішення будь-яких проблем собаки воліють використовувати той інструмент, яким оволоділи досконало, а саме вміння попросити допомоги у людини.
Собаки набагато більш доброзичливі, ніж вовки, в тому числі і по відношенню до людини. Вовки з великими труднощами розуміють людські жести, не люблять дивитися очі в очі і не бігають за кинутою палицею (їх можна навчити іграм, але знову ж таки з набагато більшою працею, ніж собак). Зазвичай висока соціальність, вміння налагоджувати і підтримувати контакт з іншою вважається ознакою високого інтелектуального розвитку, так що сам собою напрошується висновок, що товариські собаки розумніші за своїх страшних диких родичів.
Експерименти це ніби підтверджують: якщо собака і вовк стикаються з нерозв'язним завданням - наприклад, якщо їм потрібно відкрити контейнер з їжею, а він ніяк не відкривається - то пес, трохи повозившись, побіжить просити допомоги у господаря, тоді як вовк продовжить спроби подолати непереборне. Іншими словами, собака може адекватно оцінити завдання, а вовк - ні.
Але якщо змінити умови досвіду: нехай завдання буде цілком собі легким - як поведуть себе вовки і пси? Моніка Юделл (Monique Udell) з Університету штату Орегон саме такий експеримент і поставила: 10 собак і 10 вовків (які виросли поруч з людьми) повинні були дістати шматок ковбаси з коробки, яку було досить легко відкрити, потягнувши за мотузку. У досвід також взяли псів з притулку, які служили «середньою точкою» між соціалізованими домашніми собаками і вовками.
В одному випадку тварини залишали наодинці з коробкою, в іншому - поруч перебувала ще й людина; на те, щоб дістати частування, давалося 2 хвилини. У статті в Biology Letters сказано, що вовки, залишившись одні, у 8 з 10 випадків здогадувалися, як відкрити коробку. З десяти ж притулкових собак завдання вирішувала тільки одна, і жоден з домашніх псів не зміг дістатися до частування. Майже те ж саме відбувалося і тоді, коли поруч стояла людина, за одним винятком - з домашніх собак одна все-таки змогла сама відкрити контейнер. Але зате всі собаки, як водиться, подовгу дивилися на людину, тоді як вовки більше часу приділяли самостійному вирішенню проблеми.
У другу частину експерименту взяли тих псів, які не змогли дістати ковбасу. Цього разу чоловік не просто стояв поруч з ними, а й жестикулював і розмовляв з тваринами, спонукаючи собак продовжувати спроби. Соціальний стимул добре подіяв на притулкових псів, четверо з яких змогли-таки взяти частування, що до домашніх собак, то з них знову лише один відкрив коробку. Однак при спонуканні з боку людини пси проводили більше часу, саме намагаючись впоратися з завданням. Тут необхідно ще раз підкреслити, що завдання було дуже простим, і собаки могли його вирішити, однак вони воліли чекати допомоги з боку.
Виходить, що вовки і собаки використовують різні стратегії поведінки: перші покладаються на власні сили, тоді як другі сподіваються, скажімо так, на соціальні зв'язки, навіть якщо така поведінка виявляється врешті-решт марною. Лише коли соціальний партнер, то пак людина, підтверджує, що потрібно зробити те, що потрібно зробити, собаки все-таки докладають якісь самостійні зусилля. Причина тут, ймовірно, криється в особливостях виховання псів, яким весь час говорять, чого не можна робити, так що вони звикають швидше чекати вказівок, ніж проявляти ініціативу. Крім того, домашні собаки тисячоліттями живуть в тепличних умовах пліч-о-пліч з людьми і вже звикли до того, що господар прийде на допомогу в разі чого.
Звідси, втім, не випливає, що вовки розумніші за собак, просто ті й інші використовують різні «форми розуму». Пси покладаються на соціальний інструмент, коли просиш допомоги і використовуєш не власні лапи і зуби, а чужі руки. Вовкам же допомоги чекати нізвідки, так що доводиться обходитися своїми силами. З іншого боку, тут не варто забувати про те, що мотивація у тих і в інших може бути різною: вовки сильніші, ніж пси, мотивуються їжею, що може пояснити вовчу старанність у добуванні ковбаси з коробки.
За матеріалами Science.