Мозкові нейрони за допомогою дофаміну допомагають тканинам тіла краще відчувати інсулін.
При діабеті другого типу наші клітини стають нечутливі до інсуліну, а будучи нечутливі до інсуліну, вони погано вбирають глюкозу. Крім того, клітини підшлункової залози, які синтезують інсулін, при діабеті працюють упівсили, що додатково погіршує ситуацію.
Через високий рівень глюкози в крові порушується біохімічний баланс організму, що, своєю чергою, загрожує серйозними ускладненнями, які позначаються буквально на всьому: на обміні речовин, на роботі серця, нирок, мозку тощо.
На сьогоднішній день немає ліків, які повністю позбавляли б від діабету, проте хворобу можна послабити. Засоби тут є різні, від спеціальних дієт, що допомагають знизити рівень цукру в крові і підтримувати метаболізм більш-менш в нормальному стані, до препаратів, які або стимулюють синтез інсуліну в підшлунковій залозі (інсулін можна також вводити ін'єкціями), або придушують всмоктування глюкози в кишківнику, або допомагають клітинам тіла її активніше всмоктувати. Так, зараз є ряд ліків, які підвищують чутливість тканин до дії інсуліну, і серед них найвідоміший метформін.
У статті в Science Translational Medicine дослідники з Академічного медичного центру в Амстердамі описують, як ще можна допомогти клітинам всмоктувати глюкозу - потрібно простимулювати певні нейрони в головному мозку. Цікаво, що ці нейрони лежать в смугастому тілі (стріатумі), яке відповідає за прийняття рішень, мотивацію і почуття задоволення (точніше буде сказати, що стріатум входить в систему центрів, які утворюють систему підкріплення і які якраз впливають на мотивацію, прийняття рішень і т. д.).
Нейрони смугастого тіла синтезують багато дофаміну - нейромедіатора, який задіяний у різних процесах, від управління рухами до того ж почуття задоволення. Зокрема, відомо, що клітини нижньої частини стріатуму (де знаходиться центр задоволення) через свій дофамін впливають ще й на баланс глюкози в крові.
Зазвичай зв'язок смугастого тіла з обміном глюкози вивчають на мишах. Але останнім часом стали з'являтися дані, що точно такий же механізм працює і у людей. Наприклад, кілька років тому до амстердамських лікарів прийшов чоловік з обсесивно-компульсивним розладом, якого вирішили лікувати, впровадивши йому в мозок електроди і стимулюючи слабкими електричними імпульсами горезвісне смугасте тіло. Від психологічних проблем хворий позбувся, але попутно у нього, як виявилося, сильно ослабли симптоми діабету другого типу, який у нього теж був.
Для нового дослідження Мірей Серлі (Mireille J. Serlie) і її колеги запросили того ж хворого з діабетом і ще кілька десятків чоловіків і жінок з обсесивно-компульсивним розладом, але без діабету. Їм усім впровадили в мозок терапевтичні електроди і простимулювали смугасте тіло. Потім через якийсь час у них виміряв рівень глюкози в крові і чутливість тканин до інсуліну - і у всіх учасників експерименту рівень глюкози падав, а чутливість до інсуліну зростала.
У наступному досвіді десяти здоровим чоловікам давали препарати, що знижують рівень дофаміну, після чого чутливість тканин до інсуліну у них знижувалася - що знову ж таки говорить про те, що і у людей метаболізм цукру залежить від дофамінових нейронів.
Звичайно, такий спосіб - з електродами - навряд чи практичний з точки зору повсякденного клінічного застосування, але ж керувати дофаміном, швидше за все, можна й інакше, і якраз такі непрямі методи впливу на мозок могли б дуже допомогти діабетикам.
Як пише портал Science, відновлення чутливості до інсуліну годиться не для всіх хворих, тому що якщо людина довго живе з підвищеним цукром і з високою інсулінорезистентністю, її кліті і тканини певним чином підлаштовуються під такі умови, і раптові метаболічні зміни можуть стати травмуючими. Однак, за словами авторів роботи, на перших етапах хвороби «дофаміновий метод» може виявитися досить корисним.