У геномі сучасних людей знайшли ще один відсоток ДНК неандертальців.
Давно відомо, що в геномі сучасної людини залишилися неандертальські сліди: результати генетичних і археологічних досліджень говорять про те, що неандертальці і предки сучасних людей не тільки жили поруч один з одним, але й активно схрещувалися, обмінюючись генами.
Неандертальський геном вдалося прочитати кілька років тому - це була ДНК, виділена з останків, знайдених у печері Віндія в Хорватії, і з останків, знайдених на Алтаї. У підсумку виявилося, що неандертальські гени є у сучасних європейців і азіатів, але не у африканців; іншими словами, предки Homo sapiens зустріли неандертальців лише після того, як почали мігрувати з Африки на інші континенти.
Геном алтайського неандертальця (точніше, неандерталки - останки з алтайської печери були жіночими) став першим, який вдалося прочитати з високою точністю - кожен нуклеотид в ДНК читали не менше 10 разів. І ось зараз у статті в Science виходить опис другого надточного неандертальського геному - цього разу його читали за ДНК, виділеною з останків з тієї ж печери Віндія.
Ці останки знайшли тут ще в 1980 році - вони належать жінці, яка жила близько 52 000 років тому. Відомо, що останні значущі контакти предків сучасних людей і неандертальців відбувалися десь між 50 000 і 60 000 років тому в районі Близького Сходу.
Іншими словами, порівняно з алтайськими останками (вік яких - близько 122 000 років), геном хорватської неандерталки дає більше інформації про те, які гени повинні були дістатися нам від неандертальців - так як і за часом, і за місцем проживання останки з печери Віндія знаходяться ближче до «зони контакту».
Крім того, цього разу при читанні геному використовували найсучасніші методи, що дозволяють відрізнити потрібну ДНК від непотрібних забруднень, і точність читання зараз була теж набагато вищою - кожен нуклеотид прочитували в середньому 30 разів.
Авторам роботи, здебільшого з Інституту еволюційної антропології Товариства Макса Планка, вдалося в результаті поповнити список генів, що дісталися нам від неандертальців. Серед них виявилися гени, що регулюють рівень вітаміну D і ліпопротеїнів низької щільності в крові (ліпопротеїни низької щільності називають ще «поганим» холестерином, оскільки вони сприяють розвитку атеросклерозу); крім того, серед нових неандертальських генів виявилися такі, які пов'язані з харчовими розладами, надмірною вагою, аутоімунними хворобами і шизофренією. При цьому зовсім не всі неандертальські гени виявилися для нас невдалим придбанням: наприклад, ті, що регулюють «поганий» холестерин, можуть як підвищувати його рівень, так і знижувати.
Тут варто зазначити, що шлюбні контакти між Homo neanderthalensis і Homo sapiens траплялися і раніше - наприклад, близько 130 000 років тому, і сліди цих контактів є у вищезгаданому «алтайському геномі». Однак для сучасних людей більше значення мають близькосхідні контакти, які трапилися багато пізніше - просто тому, що це було найостанніше вливання неандертальських генів перед тим, як неандертальці повністю зникли з Європи.
В цілому частку «неандертальскості» в нас довелося підвищити: якщо раніше вважалося, що ДНК від неандертальців становить у нас 1,5-2,1%, то тепер її частка зросла до 1,8-2,6%, причому у жителів східної Азії її більше - від 2,3% до 2,6%, а у жителів західної Азії та Європи менше - від 1,8% до 2,4%. (У африканців її, як було сказано вище, взагалі немає.)
Але, як ми знаємо, ген не обов'язково проявляє себе в зовнішньому вигляду індивідуума, в його фізіології тощо. Може, і неандертальські теж сидять в нашому геномі просто так? Щоб дізнатися це, Джанет Келсо (Janet Kelso) (один з керівників дослідницької групи, що займалася новим секвенуванням неандертальського геному) і Міхаель Даннеманн (Michael Dannemann) проаналізували геноми понад 112 000 сучасних європейців, і порівняли генетичні дані з тим, як вони виглядають, який спосіб життя ведуть, чим хворіють тощо.
Серед неандертальських генів для порівняння взяли ті, від яких залежить колір волосся і шкіри, які впливають на сон, настрій і схильність до куріння. Загалом виявилося, що неандертальські гени досить добре збігаються з тим, як людина виглядає і як вона живе - тобто і колір шкіри, і колір волосся, і схильність працювати ввечері і вночі, а спати вдень, часто проявляються якраз завдяки неандертальському генетичному спадку.
Причому тут знову варто уточнити, що для однієї і тієї ж ознаки є кілька варіантів неандертальських генів, які можуть давати як більш світле, так і більш темне шкіру і волосся. Повністю результати аналізу опубліковані в American Journal of Human Genetics, що до генів, від яких залежать хвороби, то поки що їх прояв «в реалі» настільки масштабно не оцінювали.