Дитина, яка страждала від цієї хвороби, була похована близько 1500 років тому.
Зафіксовано найстаріший випадок синдрому Дауна: археологи знайшли скелет дитини віком 1,5 тисячі років з ознаками цього захворювання. Спосіб поховання вказує на те, що в ранньосередньовічної Франції синдром Дауна не був клеймом.
Синдром Дауна - генетичне захворювання, яке затримує зростання людини і розумовий розвиток. У таких людей є три копії 21-ї хромосоми, а не дві, як у решти. Хвороба була описана в XIX столітті, але, можливо, існувала протягом всієї людської історії.
Нова знахідка скелета з синдромом Дауна була зроблена при дослідженні некрополя V-VI століть біля церкви Шалон-сюр-Сон (Chalon-sur-Sa^ ne) у східній Франції. Археологи відкрили рештки 94 осіб, у тому числі скелет маленької дитини. Йому було 5-7 років.
Морфологічні та рентгенологічні ознаки, метрична інформація та комп'ютерна томографія показали ряд ознак захворювання. Так, у дитини з Шалон-сюр-Сон тонкі кістки черепа, сам череп - короткий і широкий, має плоску основу. Ці ознаки говорять про те, що у дитини був синдром Дауна.
Він був похований так само, як і інші люди, які упокоїлися на некрополі у Шалон-сюр-Сон: дитину поклали на спину, головою на захід. На думку археологів, обряд поховання дає підстави говорити про те, що до смерті людини з синдромом Дауна ставилися так само, як і до відходу з життя інших людей. Не виключено, що до них так само ставилися і за життя.
За матеріалами: NewScientist, International Journal of Paleopathology