Некрополь «епохи пізніх вікінгів» міг належати переселенцям-першопрохідцям.
Приблизно за 100 кілометрів на південь від Києва 2017 року знайшли могильник, який отримав назву «Острів». Він цікавий тим, що відноситься до X-XII століттів - до «епохи пізніх вікінгів», як цей час називають дослідники некрополя. Некрополь належав якомусь балтському народу, родинному прусам, куршам і скальвам.
Через три роки археологи повідомили про перші результати досліджень. Зараз на некрополі відкрито вже 67 поховань. Поховання здійснено за обрядом інгумації (або трупоположення), похованих клали головою на північ. Серед знахідок, характерних для балтів - шийні гривні, фібули, браслети із зооморфними навершіями, ланцюжки, звичайні та скроневі кільця.
Виділяються чоловічі поховання зі зброєю: сокирами, списами, дротиками-сулицями. Археологи зазначають, що це зброя ближнього бою піших воїнів. Вони, ймовірно, переважали серед тих, хто ховав тут своїх одноплемінників. На користь такого припущення говорять і антропологічні дослідження: на некрополі поховані переважно молоді люди (середній вік - близько 35 років), дитячих поховань дуже мало.
Дослідники вважають, що місцеві балти були переселенцями-першопрохідцями, які мало адаптувалися до нового місця. На застібках-фібулах немає слідів місцевого ремонту, хоча зазвичай такі сліди є. Також на користь цього говорять радіовуглецеві датування поховань з «Острова» (два були здійснені між 980 і 1020 р., ще шість - між 1010 і 1040 роками), які порівняли з похованнями в Прибалтиці, в яких були такі ж фібули: виявилося, що прибалтійські та українські поховання відносяться до одного часу, незважаючи на те, що між ними більше тисячі кілометрів.
За матеріалами сайту Інституту археології НАНУ.