Керуючи страхом, гіпокамп допомагає зрозуміти, як поводитися в конфліктній ситуації.
Навіть ті, хто досить далекий від нейробіології, напевно знають, що таке гіпокамп - особлива ділянка мозку, яка служить одним з головних центрів пам'яті; вважається, що тут формується короткочасна пам'ять і що її перетворення на довготривалу починається теж тут.
Інша функція гіпокампа, про яку часто можна почути - це орієнтування на місцевості. Ще наприкінці 60-х років нейробіологи виявили в гіпокампі своєрідні клітини, які реагували на певний ландшафт навколо. Їх назвали нейронами місця, їх призначення - зберігати різноманітні карти місцевості і згадувати відповідну карту, коли індивідуум прийде туди, де вже колись побував (тобто, як бачимо, робота нейронів місця знову ж пов'язана з певною пам'яттю).
Однак у мозку рідко зустрічаються структури, які спеціалізуються виключно на чомусь одному - навіть якщо це така складна річ, як пам'ять. Гіпокамп входить до так званої лімбічної системи мозку: комплекс досить стародавніх структур, які відповідають, серед іншого, за емоції і мотивацію. І останнім часом стали з'являтися дані, що і гіпокамп - точніше, його передня частина - теж бере участь в управлінні емоціями.
Емоційним функціям гіпокампа присвячена недавня стаття в Current Biology, опублікована дослідниками з Університету Торонто. Анетт Шумахер (Anett Schumacher) і її колеги експериментували з щурами, яким організовували конфлікт типу «наближення-уникнення».
Це стандартний психологічний тест, коли потрібно вибрати, вплутуватися в якусь стресову ситуацію або постаратися її уникнути, тобто вибір залежить від того, наскільки індивідууму страшно і тривожно в обставинах, що склалися. Наприклад, уявімо, що нас звуть у гості, але ми знаємо, що зустрінемо там вкрай неприємну людину. Тим часом в гості все ж хочеться, і тут вже ми повинні прислухатися до себе, наскільки ми боїмося негарної ситуації, яка може статися від небажаної зустрічі.
Приблизно те ж було з щурами: вони могли або зважитися на конфлікт з іншим щуром, або уникнути зіткнення. Виявилося, що якщо у тварин придушували активність нейронів в районі CA1 гіпокампа, вони намагалися конфлікту уникнути (тобто в нормі CA1 працює на конфлікт); якщо ж придушували активність в іншій зоні гіпокампу, в районі CA3, то щури, навпаки, сміливо конфліктували (а значить, в нормі CA3 працює проти конфліктів).
Про обидві ці зони зазвичай говорять, що вони беруть участь в обробці інформації: дані йдуть від зубчастої звивини гіпокампа спочатку в CA3, а потім з CA3 в CA1. Однак у тому, що стосується емоцій, CA3 і CA1 діють протилежним чином: одна - за, інша - проти конфлікту.
Очевидно, в житті зазвичай все вирішує баланс і порівняльна активність обох зон. Можна припустити, що якщо в поведінці проявляється патологічна тривожність, якщо з будь-якого, навіть найнікчемнішого приводу виникає сильний страх і небажання щось робити, то причиною тому можуть бути аномалії в роботі гіпокампу.
Однак перш ніж планувати тут якісь нові методи лікування депресій і хронічних тривожностей, потрібно більш детально вивчити, як гіпокамп впливає на емоційну сферу у людей. Не менш цікаво було дізнатися, як впливають один на одного ті функції гіпокампа, які пов'язані з пам'яттю, і ті, які пов'язані з емоціями - можливо, почасти завдяки йому наші спогади діляться на приємні і неприємні.
Тут можна згадати інший яскравий випадок, коли біля зони мозку виявляли несподівані функції. Так, мигдалевидне тіло, або амігдала, здавна називали центром страху, проте потім довелося визнати, що від амігдали залежить не тільки страх, але й інші емоції, аж до почуття задоволення, а у хижаків те ж мигдалевидне тіло ще й керує мисливською поведінкою.