Поїв сиропу, джмелі робляться сповненими позитивних емоцій, які наочно впливають на їхню поведінку.
Ми легко припускаємо, що кішки, собаки, або, наприклад, сови і горобці, або, на, худий кінець, ящірки і жаби можуть сумувати або радіти. Але ось з безхребетними, тобто всякими там комахами, ракоподібними і черв'яками, вже складніше - нам важко уявити, що вони теж здатні відчувати емоції.
Тим не менш, якщо ми придивимося до їх поведінки, то нам доведеться визнати, що принаймні деякі емоції «жучкам-павучкам» цілком знайомі. Так, два роки тому ми писали про роботу дослідників з французького Національного центру наукових досліджень, які встановили, що річковим ракам знайоме почуття тривоги, причому рача тривожність виявилася безпосередньо пов'язана з рівнем нейромедіатора серотоніну, який бере участь у стресових реакціях у людини і взагалі хребетних.
У новій статті, опублікованій в Science біологами з Лондонського університету королеви Марії, мова йде про джмелі, які, як з'ясувалося, стають оптимістами після того, як їм дадуть спробувати сиропу.
Клінт Перрі (Clint J. Perry) і його колеги показували кільком десяткам джмелів пластикові трубки різних кольорів: якщо комаха заповзала в синю трубку, в кінці її чекала частування, якщо ж джміль відправлявся в зелений «тунель», він залишався ні з чим. Коли комахи остаточно розуміли, в чому різниця між зеленою і синьою трубкою, експеримент ускладнювали: перед джмелями тепер опинялася трубка змішаного синьо-зеленого кольору.
Намагаючись зрозуміти, який саме колір перед ними, комахи порівняно довго крутилися біля синьо-зеленого «тунелю» - роздуми займали у них близько 100 секунд. Але якщо їм перед цим давали краплю сиропу, то вони приймали рішення швидше - вже через 50 секунд джміль, який спробував солодкого, заповзав у незрозумілу трубку.
Справа тут була не в тому, що після сиропу у джмелів додавалося сил - швидкість польоту та інші м'язові характеристики у них залишалися колишніми. Насправді ж, як стверджують автори роботи, джмелі демонстрували тут оптимістичну впевненість, яка виникає під дією позитивних емоцій - щастя, радості, задоволення. Оптимізм від щастя - дуже знайомий нам стан, напевно немає людини, яка б не стикалася з подібним переживанням.
В іншому досвіді дослідники імітували напад павука: спеціальний пристрій вистачав джмелю і тримав його так, що він не міг поворухнутися. Після того, як джміль опинявся на волі, він якийсь час приходив до тями, перш ніж знову відправитися на пошуки нектару. Декого з них перед «нападом» пригощали сиропом, і виявилося, що після сиропу комахи очухувалися швидше, що знову ж таки говорить про підвищений - «сиропний» - оптимізм.
Якщо ж у джмелів блокували рецептори дофаміну, то ніяких змін у настрої у них не було, і ті, які поїли солодкого, вели себе так само, як і ті, яким нічого не давали. Дофамін, як відомо, обслуговує систему підкріплення (яка в тому чи іншому вигляді є в нервовій системі у дуже багатьох тварин), що відповідає за почуття нагороди, задоволення тощо, в тому числі і задоволення від їжі.
Тобто можна зробити висновок, що сироп стимулював у джмелів систему підкріплення, і позитивні емоції робили їх оптимістами. Проте деякі скептики, як, наприклад, Ральф Адольфс (Ralph Adolphs) з Каліфорнійського технологічного інституту, вважають, що сама по собі цукроза, продукти її обміну теж могли вплинути на поведінку комах.
Для повної впевненості тут не заважало б якось безпосередньо простимулювати систему підкріплення у джмелів і подивитися, чи зміниться у них емоційний стан.