Птахам, які вміють по-різному добувати їжу, простіше пристосуватися до антропогенного середовища.
Людина змінює навколишнє середовище, і тваринам доводиться якось у цьому зміненому середовищі виживати. Очевидно, більше шансів вижити у того, хто більш пластичний - у того, хто зможе освоїти нову їжу, або навчиться якось по-новому добувати свою колишню здобич. Наприклад, орнітологи почали помічати, що чапля американська зелена кваква приманює рибу на хліб - а хліб вона, мабуть, бере з об'їдків, залишених людьми; ворони кидають під машини горіхи і молюсків, щоб розколоти їх; великі баклани вивчають розклад суден, щоб виловлювати рибу, оглушену корабельними гвинтами. Такі поведінкові хитрощі вимагають недюжинних розумових зусиль, так що можна сказати, що в мінливому середовищі виживають найрозумніші.
Але чи справді виживають? Щоб дізнатися, так це чи не так, потрібно зіставити поведінку особин того чи іншого виду з екологічним статусом виду: падає його чисельність або зростає. Саме таку роботу виконали дослідники з Університету Макгілла разом з колегами зі Швеції та Іспанії. Вони зібрали випадки інновацій, описані в науковій літературі з 1960 по 2018 рр., додавши до них результати достовірних спостережень любителів-натуралістів; у підсумку вийшло понад 3800 прикладів того, як птиці різних видів демонструють пластичність поведінки. Автори роботи аналізували лише ті поведінкові інновації, які відносяться до добування їжі; різні види птахів виявилися інноваторами різною мірою. З іншого боку, статус кожного виду можна дізнатися з даних Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів, в якому стежать за тим, хто вимирає, а хто ні.
В результаті вдалося прямо довести, що птиці з більш пластичною поведінкою знаходяться в краще положенні - вимирання їм загрожує меншою мірою, ніж тим, хто не такий розумний. У статті в Nature Ecology & Evolution говориться, що вдалося навіть встановити кількісний зв'язок між тим, як часто птахи певного виду демонструють різні поведінкові хитрощі, і тим, наскільки їм загрожує зникнення: чим частіше представники виду проявляли розум, тим краще у цього виду йшли справи. Цілком можливо, що таку ж закономірність можна знайти не тільки у птахів, а й у інших тварин.
Правда, автори роботи обумовлюються, що вміння по-різному добувати їжу рятує не завжди. Якщо мова йде про інвазивні види, які становлять екологічну загрозу, або ж про те, що на птахів занадто активно полюють, або ж про те, що потрібної їжі стало дуже мало, то тут когнітивні навички повинні бути якимись зовсім іншими, якщо на них взагалі варто розраховувати. Звичайно, серед тварин є види, які можуть харчуватися чим завгодно, але є й такі, яким просто біологія не дозволяє розширити раціон, і вміння добре міркувати тут вже ніяк не допоможе.