Ми будемо прихильні до поганої людини, якщо нам скажуть, що вона стала такою під впливом середовища.
Відразу скажемо, що мова не про те, наскільки погана людина насправді зобов'язана своїми нехорошими рисами якимось спадковим факторам або ж, так би мовити, особистим зусиллям. Проблема «поганої генетики», з одного боку, і «поганого виховання/поганого досвіду», з іншого, занадто велика і поки що занадто незрозуміла, щоб робити тут однозначні висновки. Мова про інше: про те, як ми самі сприймаємо негативні риси особистості, як вроджені або як придбані, і як ми в зв'язку з цим до них ставимося.
Лариса Хейфец (Larisa Heiphetz) з Колумбійського університету опитувала дорослих і дітей (від п'яти до восьми років) на предмет того, що вони думають з приводу людської доброчесності і порочності - наскільки мінливими може бути те й інше. Виявилося, що чеснота всіма сприймається переважно як щось незмінне, тоді як хибність бачиться чимось таким, що цілком можна змінити. Потім учасникам дослідження дали набір умовно-цінних предметів і попросили ці цінності роздати двом уявним персонажам: обидва були поганими людьми, але один був народжений поганим, а інший став таким через життєвий досвід - наприклад, через те, що потрапив у погану компанію, або через те, що з ним погано поводилися.
У статті в Journal of Experimental Psychology: General говориться, що діти не робили відмінностей між поганою людиною на один манер і поганою людиною на інший манер. А ось дорослі були більш прихильні до того, хто став поганим під впливом середовища - йому цінних предметів діставалося більше. Можливо, той, хто став поганим, здавався іншим небезнадійним в тому сенсі, що потім він міг якось змінитися в кращу сторону, і тому до нього ставилися трохи краще. Втім, навіть коли учасникам психологічного експерименту заздалегідь говорили, що жоден з обох персонажів ніколи не зміниться на краще, все одно щодо того, який став поганим, люди виявлялися більш щедрі.
Ще раз нагадаємо, що мова не про те, чому людина насправді погано поводиться, а про те, як нам про неї розповіли. Незалежно від того, як жив лиходій досі і чи готовий він виправитися в майбутньому, ми будемо до нього добрішими, якщо повіримо, що його просто, як кажуть, середовище заїло.