У комариному мозку є особливий відділ нюшливого аналізатора, який реагує на речовини з людського кожного сала.
Комарі шукають нас на око, на слух, по запаху і ще по температурі. Запах, можливо, для них найважливіший показник: ми писали, що комарів приваблює вуглекислий газ, молочна кислота і ті пахучі речовини, які дає нам шкірна мікрофлора.
Однак не тільки ми виділяємо привабливі для комарів аромати, а й тварини теж. Власне, кажучи біологічно, людина - теж тварина, але загалом зрозуміло, що ми тут маємо на увазі: собака або корова теж видихають вуглекислий газ і на них теж живе мікрофлора, тим не менш, комарам краще відразу взяти курс на людину - на нас немає вовни і кусати нас сподручніше. Комарі саме так і чинять - ми дійсно сильніше залучаємо комарів, ніж інші звірі. Очевидно, вони на відстані можуть відрізнити нас від них.
Запах людей і запах інших ссавців відрізняється: деяких молекул у нашому запаху більше, ніж у запаху звірів, деяких менше. Досі вважалося, що в мозку у комарів є цілий ряд нервових центрів, що реагують на різні складові запаху, і потрібно тільки вирахувати, які центри в даний момент працюють інтенсивніше - так стане зрозуміло, хто знаходиться поруч, людина або тварина. Однак, як пишуть в Nature співробітники Прінстонського університету, на ділі все простіше: у комарів є зони в нюхомому центрі, які реагують як на тваринний запах, так і на людський, але серед них є одна, яка особливо сильно реагує саме на людину. Виявили це за допомогою генетично модифікованих комарів, у яких нейрони нюшливого аналізатора починали світитися, коли до них надходили імпульси від нюшливих рецепторів. Крім того, дослідники скористалися спеціальним методом, збираючи запахи від людини, вівці та щури: людина, вівця або щур спочатку якийсь час перебували в скляній камері або в тефлоновому мішку, потім повітря звідти збирали і обвіювали їм комарів. Таким способом можна було домогтися більшої природності в реакції комариного мозку: запахи приходили до комар в тій же концентрації, в тій же кількості, що і в природі.
Наступним завданням було зрозуміти, що саме в людському і тваринному запаху змушує особливо сильно реагувати нейрони нюхливого аналізатора. Експерименти вказали на альдегіди, органічні речовини з вуглецевими ланцюжками різної довжини: тварини виділяють більше коротких альдегідів, а людина - більше довгих альдегідів. Як можна здогадатися, «людський» нюхливий центр комарів особливо сильно реагував на довгі альдегіди, зокрема, на деканаль і ундеканаль. Інші смердючі центри, які рівною мірою відповідали як на людський, так і на тварин запах, реагували на широкий спектр запахових речовин. Однак якщо до деканалю додавався спирт 1-гексанол, який збуджував змішані «тваринно-людські» нюх зони, то комарі в цьому випадку особливо активно починали шукати, де б попити крові.
Деканаль і ундеканаль містяться в шкірному салі, і їх поява в нашому запаху не дуже сильно залежить від фізичної активності. Те, що міститься в нашому поту, наприклад, молочна кислота, можливо, теж допомагає комарам відрізняти людей від тварин, однак на цей рахунок поки не можна сказати нічого конкретного. Різні запахи, різні рецептори і різні нюхливі аналізатори в комариному мозку можуть грати різні ролі під час «полювання»: деякі з них допомагають вибрати жертву здалеку, інші ж включаються, коли час вибирати зручний посадковий майданчик. Дізнавшись якомога більше про те, як комарі нас чують, ми зможемо в майбутньому створити такі засоби, які робили б нас повністю «невидимими» для комариного нюху - завдання тим більше актуальне, якщо згадати, що комарі нагороджують нас не тільки зудом у місці укусу, а й багатьма небезпечними інфекціями.