Інфрачервоне світло можна побачити, якщо його імпульси будуть короткими - тоді фотопігменти ока отримають достатньо фотонів, щоб відреагувати на них і запустити передачу нервового імпульсу.
Ми знаємо, що інфрачервоне випромінювання не видно неозброєному людському оку, або, кажучи більш спеціальною мовою, що воно знаходиться за межами видимої області електромагнітного спектру. Однак у деяких випадках, як виявляється, інфрачервоне світло можна побачити.
Володимир Кефалов і його співробітники з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі (США) помітили, що під час експериментів з інфрачервоним лазером вони час від часу бачать зелені спалахи. (Про всяк випадок ще раз підкреслимо, що мова йде про невидиме інфрачервоне випромінювання, а не про червоне світло від лазерної указки.) Експеримент повторили за різних умов, щоб зрозуміти, коли саме з'являються видимі спалахи; одночасно в літературі шукали схожі випадки, коли людина була здатна побачити «щось інфрачервоне».
З'ясувалося, як пишуть автори роботи в Proceedings of the National Academy of Sciences, що «видимість» інфрачервоного випромінювання залежала від тривалості імпульсу: при одному і тій же загальній кількості фотонів більш короткі імпульси з якогось моменту робилися видимими. Експеримент повторили з клітинами сітківки мишей і людини, і результат виявився той же: клітини відчували інфрачервоне світло, якщо його подавали короткими імпульсами.
Ми відчуваємо світлові електромагнітні хвилі завдяки роботі пігментних молекул, які ловлять фотони і запускають нейрохімічний імпульс, що відправляється в мозок. Енергією, достатньою для збудження пігментної молекули, володіють фотони видимого світла. Але якщо два інфрачервоних фотони досить швидко потраплять на пігментну молекулу в сітківці, то у них є всі шанси викликати реакцію: подвійний удар «невидимих» фотонів виявиться рівним одному удару фотона «видимого». У перспективі цей феномен може знайти застосування в розробці оптичних приладів, в тому числі і медичних - вже зараз дослідники працюють над новою моделлю офтальмоскопа, яка дозволила б за допомогою такої двофотонної схеми отримати більш детальну інформацію про те, що відбувається в оці.