У деяких культурах злочинців судять виключно у справах, не звертаючи уваги на пом'якшувальні обставини.
Зазвичай ми відчуваємо різницю між проступком, вчиненим ненавмисно, і проступком, вчиненим із заздалегідь обдуманим наміром: якщо, наприклад, дитина розбила чашку, просто ненавмисно зачепивши її ліктем, її чекає менш суворе покарання, ніж якби вона спеціально зіткнула її зі столу. Відмінність між навмисністю і ненавмисністю відображено і в нормах права: скажімо, навмисне, сплановане вбивство карається більш жорстоко, ніж ненавмисне, вчинене в стані афекту.
Іншими словами, оцінюючи чужі вчинки, ми завжди дивимося на наміри, і моральні судження завжди великою мірою спираються на аналіз чужих бажань і прагнень. Вважається, що це загальнолюдська властивість, проте всі дослідження, присвячені зв'язку моралі і намірів, проводилися, так би мовити, на західному матеріалі, тобто в суспільствах західного типу, до того ж ще й індустріалізованих. Ну а якщо звернутися до інших типів соціуму? Антрополог Кларк Барретт (H. Clark Barrett) з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі і його колеги так і зробили: вони показали одні й ті самі інсценовані злочини кільком сотням людей з різних куточків світу; західний тип соціуму був представлений серед них тільки двома варіантами, американським містом (власне Лос-Анджелесом) і українським селом. У сценках, які дивилися учасники експерименту, спеціальний актор здійснював різні недобрі дії, серед яких були крадіжка сумки в супермаркеті, насильство, отруєння джерела води і порушення харчового табу (тобто коли він їв те, що в даній культурі є недозволено). У різних варіантах глядачам давали знати, що «злочинець» робить свої діяння або навмисно, або помилково, не навмисне.
У статті Proceedings of the National Academy of Sciences сказано, що спланований злочин викликав у середньому у всіх людей більший осуд, ніж випадковий проступок. Але це якщо в середньому. При більш детальному аналізі виявилося, що на Землі є етноси, для яких у певних випадках немає різниці між наміром і ненавмисністю. Так, аборигени острова Ясава архіпелагу Фіджі і африканські племена хадза і хімба засуджували отруєння джерела незалежно від того, чи було це зроблено випадково або ж за злим умислом.
Крім ненавмисності, спонтанності проступку антропологи використовували й інші пом'якшувальні обставини: наприклад, коли людина повинна була зробити щось погане для самозахисту, або будучи введена в оману, або ж вона просто була божевільною. І знову ж таки, в цілому всі учасники дослідження погоджувалися з тим, що все перераховане вище певною мірою пом'якшує провину, проте деякі культурні особливості проявлялися і тут: так, на острові Ясава однаковою мірою засуджували як безумців, так і тих, хто скоїв злочин, будучи ошуканим.
У деяких випадках рівну суворість щодо пом'якшувальних обставин можна зрозуміти: наприклад, очевидно, що для фіджійців і корінних африканців вода є настільки цінним ресурсом, що необережність тут нічого не вибачає - з водою людина в будь-якому випадку повинна бути виключно акуратною. В інших випадках спрацьовують якісь інші, менш очевидні культурні механізми. Так чи інакше, хоча в цілому всі люди здатні розділяти справи і наміри, конкретні особливості того чи іншого етносу можуть вносити свої корективи в моральні правила. І суто кримінальною сферою справа тут не обмежується - наприклад, відомо, що у дітей розуміння того, що таке чесно, залежить від навколишнього культурного контексту.
За матеріалами LceScience.