У різних сортів ріпаку шукають гени, від яких залежить рівень токсичних глюкозинолатів у їхній олії.
Рапс - друга в світі олійна культура за обсягами виробництва після сої. Але в маслі ріпаку є так звані глюкозинолати - токсичні продукти обміну речовин, що представляють собою сіровмісні похідні глюкози. У великих кількостях вони псують якість масла і шроту (так називають те, що залишається від насіння олійних рослин після екстрагування з них жиру). Тому селекціонери намагаються створити такі сорти ріпаку, щоб рівень глюкозинолатів у них був мінімальним.
Робота тут стає простішою, якщо у селекціонерів з'являється інформація про гени, які є у того чи іншого сорту. Дослідники зі Сколківського інституту науки і технологій та Інституту олійних культур у Краснодарі проаналізували гени 90 сортів ріпаку. Гени рослин зіставили з тим, як змінювався у них рівень глюкозинолатів протягом трьох років. У підсумку вдалося знайти відповідності між певними генами і рівнем глюкозинолатів.
Але знайти відповідність - це ще не все. Тепер глюкозинолатні гени потрібно перевірити на інших рослинах ріпаку, про чиї глюкозинолати дослідники не знають. Намагаючись передбачити за генами кількість глюкозинолатів, можна буде зрозуміти, які гени дійсно керують рівнем цих речовин і в якій мірі. При виведенні нових сортів ріпаку селекціонери зможуть більш цілеспрямовано комбінувати рослини з генетичними характеристиками.
Результати досліджень опубліковані в журналі Genes.
За матеріалами прес-служби Сколковського інституту науки і технологій.