Про це говорить планування єдиного відомого міста хуннської імперії.
У хуннському Іволгинському городищі не було багатих і бідних кварталів: будинки заможних і не дуже людей стояли упереміш. Про це виданню «Наука в Сибіру» розповів Олександр Ілліч Сімухін, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту монголознавства, буддології та тибетології СО РАН.
Хунну - це кочовий народ, який у III ст. до н. е. - II ст. н. е. жив у степах на північ від Китаю. Саме для захисту від набігів цих номадів була побудована Велика китайська стіна. За письмовими джерелами відомо, що у хунну було кілька міст, але за розкопками відомий тільки один - Іволгінське городище. Воно розташоване в Бурятії, за 15 км від центру Улан-Уде. Пам'ятник почали вивчати ще в 1920-х роках XX століття, в радянські роки археологи відкрили 54 житла в південній частині городища. У 2017-му археологи повернулися на пам'ятник - з грантом від уряду і новими методами.
Геофізичні дослідження показали, що місто оточувало кілька валів і ровів. Чітко виділяються вулиці, забудова була компактною, але «елітних» кварталів не було. Передбачається, що в місті жило кілька тисяч осіб. У північній частині городища археологи розкопали три оселі. У деяких з них знайшли обвуглені шматки деревини - залишки якихось конструкцій, які загинули в пожежі.
Серед знахідок безліч кістяних, бронзових, залізних, кам'яних виробів, а також фрагментів кераміки. Виявили і частини браслетів, підвісок, намистини. Деякі з них могли бути вивезені з Середньої Азії. Цікаві морські черепашки каурі - їх могли використовувати як гроші. Є й копії таких черепашок: їх відливали з бронзи або виточували з більш великих раковин.
Під час розкопок знайшли зірка ячменю і просо, а також безліч кісток домашніх тварин: корів і овець, коней, свиней. Отже, мешканці Іволгинського городища займалися землеробством і скотарством. Крім того, вони полювали: найбільше на косуль, але також на ізюбрей, лосів, дзеренів, ведмедів, кабарг, зайців, лисиць і бабаків.
За матеріалами видання «Наука в Сибіру».