У самців колюшок у період батьківства активуються аналоги генів, які допомагають ссавцям бути хорошими батьками.
Народження дитини в прямому сенсі змінює його батьків, причому обох. Ми вже якось розповідали, що у батьків в мозку активується та ж мережа нервових центрів, що і у матерів, і що у чоловіків після відбуваються гормональні перебудови, дуже схожі на ті, що відбуваються у жінок, які народили.
І таке переформатування має місце не тільки у людини. Дослідники з Університету Іллінойсу в Ербана-Шампейні пишуть в Nature Communications, що у самців риб колюшок після появи потомства мозок стає материнським. Колюшки відомі тим, що їхні самці піклуються про потомство: вони вибирають власну ділянку, риють на ній ямку, роблять в ямці гніздо з водоростей і сміття, запрошують в гніздо самку - і після того, як самка вимітує ікру, проганяють її. Самець піклується про ікру, не даючи застоюватися воді в гнізді, і охороняє мальків у перші кілька днів після того, як вони з'явилися на світ, не даючи їм спливати далеко від гнізда.
Дослідники порівняли активність генів у мозку самців колюшок до і після того, як у них з'явилася ікра, і після народження мальків. Виявилося, що у риб активувалися гени, які кодують аналоги гормонів і нейромедіаторів окситоцину, пролактину і галанину. У ссавців окситоцин посилює психологічний зв'язок між батьками і потомством (і взагалі між близькими людьми), а пролактин стимулює вироблення молока (хоча його активність зростає і у батьків). У нейропептида галанина багато функцій, але серед іншого він пригнічує у самців агресію по відношенню до дитинчат.
Можливо, що риб'ячі аналоги окситоцину і галанину діють так само, як у звірів, що до пролактину, то його функцію тут ще належить зрозуміти. Поки що важливо те, що механізм переформатування мозку під батьківські завдання виник в еволюції досить давно, і в загальних рисах працює, мабуть, однаково у самих різних груп тварин - за словами авторів роботи, зміни в мозку батьків-колюшок цілком можна співвіднести зі змінами, які відбуваються у батьків-мишей. Що змушує по-новому поглянути на еволюцію поведінки - можливо, наша батьківська любов користується еволюційними напрацюваннями, що виникли ще в ті часи, коли ніяких ссавців на землі не було.