Великі епідемії в ацтекській імперії, ймовірно, траплялися через сальмонелу, що прийшла в Мезоамерику разом з іспанцями.
У 1519 році іспанці з Ернандо Кортесом на чолі прибули до Мексики, де в той час існувала Ацтекська імперія чисельністю 25 млн осіб. Через століття місцевих жителів залишилося всього близько одного мільйона, і вважається, що тут справа не тільки і не стільки в загарбницьких війнах конкістадорів, скільки в важких і великих епідеміях, які кілька разів прокатувалися по індіанській імперії. Дві найсильніші з цих епідемій починалися в 1545 і 1576 і тривали кожна кілька років - в сумі тоді померло, за різними оцінками, від 7 до 18 млн.
Що саме за хвороба була тут виною, до останнього часу точно відомо не було (хоча обговорювалися варіанти кору, віспи і тифу, а в 2002 році співробітники Національного автономного університету Мексики опублікували в журналі Emerging Infectious Diseases статтю, в якій стверджували, що то були епідемії вірусної геморагічної лихоманки).
Однак дійсною причиною, мабуть, були бактерії сальмонели - такого висновку дійшли Йоганнес Краузе (Johannes Krause) з Інституту історії людини Суспільства Макса Планка та його колеги з Університету Тюбінгена, Гарварду та мексиканського Національного інституту антропології та історії. Вони проаналізували ДНК із зубів двадцяти дев'яти осіб, похованих на території штату Оахака - за винятком п'яти, інші померли через епідемічну хворобу в період з 1545 по 1550. Серед виділеної ДНК виявилися і бактеріальні послідовності, і після того, як їх порівняли з геномами сучасних бактерій, виявилося, що на останках давніх небіжчиків залишилися генетичні сліди сальмонелл.
Чи були ці сальмонели такими вже небезпечними? Хоча ДНК виявилася сильно пошкоджена, авторам роботи вдалося з'ясувати, що вона належала одному зі штамів Salmonella enterica, званому paratyphi C. Захворювання, яке він викликає, називають паратифом: за симптомами все нагадує більш легку форму черевного тифу. Зараз паратиф зазвичай зустрічається в країнах, що розвиваються, і за відсутності лікування смертність від нього становить 10-15%. У препринті статті, опублікованому на сайті bceRxiv, говориться, що паратифова сальмонела якщо і не була єдиною причиною масових смертей у 1545 році і далі, то внесла в них істотний внесок.
Побічно на користь версії про сальмонелу говорить інша стаття, також опублікована на сайті bceRxiv - у ній Марк Ахтман (Mark Achtman) з Університету Воріка і його колеги повідомляють, що їм вдалося знайти ДНК тих самих сальмонел paratyphi C на останках молодої жінки, похованої близько 1200 на кладовищі Трондхейма, Норвегія. Тобто паратифова бактерія блукала Європою ще за 300 років до того, як європейці прийшли до Мексики.
Безумовно, це поки нічого однозначно не доводить, проте дозволяє висунути цілком достовірну гіпотезу: сальмонела paratyphi C у деяких людей може сидіти в організмі безсимптомно, і якщо така людина опинилася б серед конкістадорів, то бактерія отримала б непоганий шанс, розселившись серед учасників походу, які навряд чи занадто дбали про особисту гігієну - а потім у сальмонели з'явився б і ще й другий шанс, коли вона потрапила до індіанців, чий імунітет з нею жодного разу не стикався.
Втім, щоб надати цій гіпотезі більше ваги, потрібно проаналізувати на предмет сальмонелл інші випадки епідемій, які траплялися на території стародавньої Мезоамерики після появи там іспанців.
За матеріалами NatureNews.