Посмішка на обличчі не завжди впливає на наші емоції.
Вираз обличчя може багато сказати про наш внутрішній стан - по обличчю ми легко визначаємо, чи добре людині, чи погано, чи злий вона на когось, чимось обрадований і т. д.
Однак наприкінці XX століття в психології з'явилася теорія, згідно з якою не тільки емоції впливають на вираз обличчя, але й навпаки - вираз обличчя впливає на наш внутрішній стан. Тобто достатньо приховати веселу гримасу, щоб розвеселитися. Теорія дивна і суперечить інтуїції; з іншого боку, мало, чи що, в науці таких речей, які суперечать інтуїції? Тим більше, що веселу дію посмішки навіть вдалося показати експериментально.
У 1988 році вийшла стаття, автори якої описували такий досвід: одних учасників експерименту просили особливим чином затиснути в зубах авторучку - виходило так, ніби вони посміхалися, хоча й самі того не знали, посмішка виходила як побічний продукт вправи з авторучкою; інші повинні були ту ж авторучку утримати губами, через що їх особа набувала несхвального виразу. Коли після вправ з авторучкою тем та іншим показували один і той же кумедний комікс, то «затискали зубами» сміялися більше, ніж «затискали губами» - з чого автори роботи робили висновок, що саме неусвідомлювана посмішка робила людину більш сприйнятливою до смішної.
І цей результат, і сама теорія з тих пір багато разів цитувалися в наукових працях і навчальних курсах, хоча ніхто з тих пір не намагався відтворити те дослідження. Точніше, схожі експерименти були, однак саме що схожі, але не в точності точно такі ж, як в описаній роботі 1988 року.
Тим не менш, коли ми хочемо дізнатися, чи достовірні отримані дані - про що б не йшла мова, про психологію або ракові клітини - ми повинні максимально точно виконати все так, як у тих дослідах, які ми перевіряємо.
І ось саме це і спробували виконати Ерік-Ян Вагенмакерс (Eric-Jan Wagenmakers) і його колеги з Університету Амстердама, які майже повністю відтворили умови експерименту з ручкою в роті. Відмінності були, але вони виникли, зокрема, тому, що психологи хотіли мінімізувати особисту взаємодію дослідників і учасників експерименту, які повинні були самі дистанційно проробляти якісь речі, записувати процес на відео і посилати зроблене відео експериментаторам.
Як і тоді, так і зараз ті, кому потрібно було тримати авторучку зубами або губами, виконували кілька завдань: від них, наприклад, вимагалося за допомогою авторучки підкреслити гласні в якихось словах, з'єднати лініями якісь цифри - і заодно оцінити, наскільки смішний комікс їм надіслали серед інших інструкцій.
У перевірочному експерименті брали участь близько двох тисяч осіб, і, як йдеться в статті в Perspectives on Psychological Science, ніякого зв'язку між вимушеною посмішкою і веселим настроєм виявити не вдалося. Комікс, який комікс тримав ручку зубами, дійсно здавався смішнішим, проте статистично значущих відмінностей, на жаль, не було.
Однак самі автори повторного експерименту не роблять глобальних висновків і не пропонують зовсім відмовитися від теорії «впливу особи на емоції»: можливо, що просто посмішка, викликана ось таким способом, ніяк не впливає на наш внутрішній стан, а ось посмішка, що виникла якось інакше, і взагалі інші, «не-посмішкові» вирази обличчя цілком собі впливають.
Як заперечення вже на адресу нового дослідження можна сказати, що автори роботи даремно використовували відео - можливо, запис на камеру виявився якимось новим фактором, який вплинув на емоційний стан тих, хто маніпулював авторучкою.
З іншого боку, є непрямі підтвердження того, що посмішка покращує настрій: так, у 2012 році дослідники з Канзаського університету опублікували статтю, в якій стверджували, що посміхаючись, нехай і суто механічно, нещиро, ми послаблюємо свій стрес (хоча й ненабагато).
Варто також сказати, що повторну перевірку старих результатів виконували в рамках Registered Replication Reports - міжнародного наукового руху, членом якого може стати будь-який дослідник і в якому на добровільній основі займаються тим, що аналізують на достовірність результати старих робіт з психології.
Registered Replication Reports виникло не так давно, коли вже стало неможливо закривати очі на накопичувані розбіжності практики з усталеними, як здавалося, теоріями. Оскільки будь-яка теорія спирається на якісь експерименти, то і було вирішено якісь з них переробити заново. Найбільшою увагою при цьому, природно, користуються ті експериментальні роботи, з яких виросли найпомітніші і найвпливовіші на сьогоднішній день теорії.
За матеріалами Association for Psychological Science.