У деяких випадках бактерії, які входять до складу пробіотичних препаратів, можуть працювати проти природної мікрофлори людини.
Ми знаємо, що наше здоров'я багато в чому залежить від кишкової мікрофлори. Але що потрібно робити, що сама мікрофлора відчувала себе нормально? Найпростіші рецепти - правильно харчуватися. Але найпростіший рецепт - він же і найскладніший: дотримуватися здорової дієти з різних причин буває досить непросто. Чи немає якогось способу, який за необхідності дозволяв би швидко і ефективно нормалізувати мікрофлору?
Як такий спосіб часто пропонують пробіотики - препарати мікроорганізмів, покликані допомогти мікрофлорі впоратися з труднощами; це щось на зразок десанту корисних мікробів, які ми закидаємо в кишечник, щоб вони там розмножилися і зробили мікрофлору спокійною і ефективною. (Про всяк випадок нагадаємо, що є ще й прЕбіотики, які суть не мікроби, але особливі речовини, що допомагають жити і працюють нашим кишковим мікробам.) Пробіотики - дуже популярний засіб, і за статистикою в одних тільки США їх продають на мільярди доларів щорічно. Звичайно, їх ефективність спеціально вивчали, і результати таких досліджень ніби говорять про те, що пробіотики дійсно допомагають підтримувати мікрофлору в нормальному стані. У той же час нерідко можна помітити, що коли говорять про подібні дослідження, часом також згадують, що результати їх залишаються досить неоднозначними.
Днями в журналі Cell вийшло відразу дві статті, в яких якраз описано, чому дослідження пробіотиків в цілому дають неоднозначні результати і чому не слід самі пробіотики оцінювати як паличку-виручалочку при проблемах з кишковою мікрофлорою. За словами Ерана Елінава (Eran Elinav) з Інституту Вейцманна, який керував обома роботами, в більшості випадків ефект пробіотиків на мікрофлору оцінюють по стільцю. І ось Елінав і його колеги вирішили перевірити, наскільки по мікробах в стільці можна судити про мікроби в кишечнику.
Для початку вони порівняли зразки стільця, взяті у здорових людей і мишей, зі зразками мікрофлори, взятими за допомогою колоноскопії та ендоскопії - тобто за допомогою спеціального зонда, що запускається вглиб кишечника. Виявилося, що за мікробами в стільці можна лише почасти судити про те, що відбувається з мікробами у верхніх відділах кишечника. Після цього добровольців, які беруть участь в експерименті, розділили на дві групи: десятеро з них отримували 11 різновидів мікроорганізмів, які належать до чотирьох груп, найбільш широко використовуваних в якості пробіотиків, а п'ятеро інших отримували замість пробіотиків плацебо. Через три тижні з тими й іншими знову проводили колоноскопію та ендоскопію, і виявилося, що з тих десяти, які приймали пробіотики, лише біля шести пробіотичні мікроби зуміли закріпитися в кишечнику.
Вважається, що пробіотики повинні змінювати в кращу сторону активність метаболічних генів як у бактерій мікрофлори, так і в клітинах кишечника. Зміни в генетичній активності дійсно були, але знову ж таки тільки у тих шести чоловік, в чиєму кишечнику пробіотичні мікроби змогли вкоренитися. Іншими словами, як говориться в першій статті, не всі люди чутливі до пробіотиків; притому, як зазначають дослідники, за ДНК бактерій, що міститься в стільці, ніяк не можна було відрізнити тих, хто чутливий до пробіотиків, від тих, хто нечутливий.
В іншій статті описано, як працюють пробіотики після курсу антибіотиків. Добровольці тиждень приймали антибіотики широкого спектру, а потім їх ділили на три групи: одні не отримували ніяких мікробів, інші приймали ті ж 11 видів пробіотичних бактерій, що і у вищеописаній роботі, а третім давали їх же мікробів, виділених зі стільця перед курсом антибіотиків. Саме в останньої, третьої групи мікрофлора відновлювалася найшвидше. За ними, що цікаво, йшли ті, які не отримували ніяких бактерій. А ось у тих, хто їв пробіотичних мікробів, ці самі пробіотичні мікроби якраз переважно і розмножувалися, не даючи місця тим бактеріям, які були в кишечнику раніше і яким пробіотичні бактерії повинні були б підготувати зручне місце для заселення після антибіотиків.
Більш того, пробіотичні мікроби утримували свої позиції цілих шість місяців, і за цей час в кишечнику у добровольців змінювалася генетична активність, і змінювалася не в кращу сторону: якщо такі зміни в активності генів зберігаються досить довго, у людини підвищується ризик алергії і запальних розладів.
Пробіотики часто радять приймати якраз після антибіотичних курсів, щоб відновити кишкову мікрофлору. Однак, мабуть, з ними потрібно бути все ж більш обережними, враховуючи негативні ефекти, які вони можуть спровокувати. Це не означає, що про пробіотики потрібно терміново забути, швидше, перед тим як їх приймати, потрібно оцінити багато різних факторів, тримаючи в розумі, що в деяких випадках вони можуть виявитися шкідливими або ж просто марними.
У той же час не варто забувати, що в обох дослідженнях брало участь дуже небагато людей (в цілому всього кілька десятків), і в своїх експериментах автори роботи використовували не готові пробіотичні препарати, але суміш різновидів бактерій, які в таких препаратах використовують. Тому, строго кажучи, якісь чіткі медичні рекомендації з приводу наявних у продажу пробіотиків давати поки не можна. Однак треба сподіватися, що отримані результати підштовхнуть дослідників по всьому світу до того, щоб, нарешті, остаточно прояснити питання про користь і шкоду пробіотиків.