Багато з нас і декількох хвилин не можуть прожити без того, щоб не заглянути в соціальну мережу. І, хоча кожна людина може пояснити це по-своєму, в цілому непереборну тягу до соціальної мережі можна пояснити всього чотирма причинами.
Для багатьох з нас тяга до Фейсбуку, Вконтакте та інших соціальних мереж перетворилася чи не на натуральну залежність: ми похвилинно оновлюємо стрічку новин, нескінченно риємося в якихось фотографіях тощо. І багато хто, звичайно, рано чи пізно зауважує, що велика частина часу, витраченого на подібні заняття, витрачається просто даремно. Хтось навіть намагається піти з-під фейсбучного «прокляття», деактивуючи аккаунт або навіть стираючи відповідний додаток зі свого мобільного пристрою.
Але це допомагає далеко не завжди: за статистикою, тільки одному з десяти користувачів Фейсбуку вдається піти з мережі, інші ж з різних причин повертаються. У статті, опублікованій в Social Media + Society, група психологів з Корнелльського університету намагається розібратися в тому, чому нас тягне назад в соціальні мережі.
Ерік Баумер (Eric Baumer) і його колеги почали з експерименту: минулого літа вони організували в інтернеті кампанію «99 днів свободи» - той, хто хотів приєднатися, ставив на свою фейсбучну аватарку логотип проекту і давав слово, що протягом 99 днів не зайде в Фейсбук. (Зауважимо, що доступ до нього ніяк спеціально не блокували, тобто все залежало від доброї волі і витримки самої людини.) У цьому своєрідному змаганні взяли участь понад 40 тисяч користувачів мережі, і, зрозуміло, далеко не всіх їх вистачило на 99 днів.
Щоб дізнатися, чому людина все-таки знову зайшла в Фейсбук, незважаючи на дану обіцянку, автори роботи тричі, на 33-й, 66-й і 99-й дні, розсилали спеціальні анкети, в яких психологічні питання були перемішані зі звичайними анкетними пунктами «вік-пів-сімейний стан». Проаналізувавши зібрані дані, дослідники дійшли висновку, що є всього чотири головні причини, які змушують нас без потреби заходити в соціальну мережу. По-перше, так робили ті, хто вважав, що Фейсбук викликає залежність. Підкреслимо, що тут мова йде не про те, чи викликає він її насправді, а про те, що деякі люди примудряються себе в цьому переконати. Ті, хто вважали соц. мережу звичайною звичкою, а не залежністю, і вели себе відповідно.
Друга причина - якщо через соціальну мережу ви хочете впливати на те, як вас представляють інші. Якщо «піар-функція» Фейсбуку в голові вимкнена, то така людина легко переносить розставання з ним. Третя причина - кепський настрій. Цікаво, що саме Фейсбук часом називають причиною депресій, і тоді у нас виходить порочне коло: поганий настрій змушує нас занурюватися в соціальну мережу, від чого нам стає тільки гірше. Нарешті, по-четверте, якщо людина ніде, крім як у Фейсбуці, не спілкується, то, очевидно, бажання хоч якогось соціального контакту буде тягнути його в цукербергово дітище.
Всі чотири причини можна назвати очевидними, проте в даному випадку важливо, що їх сформулювали в загальному вигляді і на підставі досить потужної статистики. Найскладнішою з точки зору побутової психології тут здається причина номер один, коли ми переконуємо самі себе в тому, що у нас залежність від соціальної мережі. Рівно рік тому ми писали про дослідження психологів з Університету Олбані, які прямо стверджували, що від Фейсбуку можна бути залежним точно так само, як від якихось наркотиків. Цікаво, автори цієї роботи - не переконали вони, годиною, самих себе в існуванні фейсбук-аддикції?