Передражнюючи дорослих, діти цілком здатні відрізнити безглузді дії від дій розумних.
Всі знають про схильність маленьких дітей мавпочувати - вони передражнюють і дорослих, і один одного, повторюючи будь-які, навіть найбільш безглузді дії. Вважається, що таким чином діти вчаться, як поводитися в тій чи іншій ситуації: наприклад, якщо дитину попросити відкрити якусь коробку, вона подивиться, як це зробить дорослий, а потім в точності зімітує його маніпуляції. Власне, фахівці, які вивчають дитячу психологію, саме такі експерименти і ставлять, проте дослідників (та й не тільки дослідників) бентежить те, що якщо дорослий вирішить раптом постояти на голові перед тим, як відкрити горезвісну коробку, то і дитина спробує стати на голову - хоча навіть їй має бути очевидно, що стояння на голові тут абсолютно не потрібна.
Однак, як пишуть в Developmental Science співробітники Сент-Ендрюського університету та Університету Дарема, схильність дітей до безглуздого копіювання все ж сильно перебільшена. В експерименті Кари Еванс (Cara Evans) і її колег брали участь більше двох з половиною сотень хлопчиків і дівчаток у віці від 4 до 6 років. Їм показували відео, на якому четверо дорослих діставали капсулу зі стікером з прозорої пластикової скриньки. У ящику було дві камери, і капсула лежала в одній з них; щоб дістати її, потрібно було натиснути на спеціальний важіль і відрити дверцята камери. В якому саме відділі ящика знаходиться капсула, було добре видно, проте деякі дорослі навіщось відкривали ще й порожню камеру - перед тим, як зайнятися камерою з капсулою. Іншими словами, дітям демонстрували ту саму безглузду дію, яку вони як старанні передрізнювачі повинні були повторити.
Фокус же був у тому, що дорослі на відео не завжди виконували безглузді дії. Наприклад, в одному варіанті відеоролика непотрібні дверцята в коробці відкривали троє з чотирьох акторів, або один з чотирьох, або взагалі ніхто; відповідно, був і такий варіант, в якому всі четверо робили непотрібні дії. І діти повністю повторювали їх лише тоді, коли вони бачили, як всі дорослі роблять якусь нісенітницю. Якщо ж зайві дії робили троє з чотирьох акторів, то за ними всі повторювали тільки 40% дітей, а решта діяли цілком розумно - так, як робив один дорослий. Більше того, якщо слідом за першою коробкою їм давали відкрити іншу, а потім третю, то розсудливих дітей ставала тільки більше: з кожною своєю спробою вони ніби розуміли, що той дорослий, який не робить зайвих рухів, єдиний з чотирьох поводиться правильно.
Якщо ж дітям показували відео, на якому зайві маніпуляції зі скринькою виконувала лише одна людина, то вони її майже не копіювали - дійсно, навіщо, коли троє інших домагаються тієї ж мети з меншими стараннями.
Іншими словами, нехай діти і схильні копіювати все і вся, але копіюють вони з розумом: якщо вони побачать різні варіанти того, як домогтися якоїсь мети, вони цілком здатні вибрати найбільш осмислений варіант. А от щоб діти не вивчали всякої безглуздої дурниці - це вже турбота дорослих.
За матеріалами ScienceNews.