До дванадцяти років людина мало схильна прислухатися до чужої думки, будь це думка дорослого або такої ж дитини.
Батьки підлітків часто нарікають на те, що діти їх не слухають і що думка товаришів-ровесників для них набагато важливіша, ніж думка дорослих. Втім, дорослі теж часом бувають, м'яко кажучи, схильні до чужого впливу.
Хтось готовий вірити всьому, що скаже його знайомий - тому що це його знайомий; хтось готовий зробити щось абсолютно безглузде і навіть шкідливе тільки тому, що всі це роблять (за прикладами далеко ходити не треба, згадаємо питне аптечного йоду, який нібито захищає від радіації). Тобто ми маємо справу з особливістю психіки, що дуже часто зустрічається, і було б цікаво, як і коли у нас з'являється схильність довіряти іншим більше, ніж здоровому міркуванню.
Ми не дарма почали з підлітків: дослідники з Оксфорда, Університету Хільдесхайма та Університету Маккуорі пишуть в PNAS, що схильність надмірно довіряти іншим з'являється в ранньому підлітковому віці, близько 12 років. Експеримент ставили більш ніж з півтори сотні дітей віком від 6 до 14. Діти грали в гру: кожен був пілотом космічного корабля, який потрібно було провести повз «чорні діри»; щоб уникнути чорної діри, потрібно було знати, в який бік обертається «діра». Принагідно заради ускладнення експерименту дітей намагалися ввести в оману оптичними ілюзіями.
Кожному пілотові належав помічник-консультант - дорослий або дитина того ж віку. Цей помічник повідомляв, в який бік обертається «чорна діра», щоб можна було правильно скоригувати курс корабля. Іноді його поради були вірні, іноді немає. Але й сам пілот бачив, що куди обертається, і міг зметикувати, як вести корабель.
Виявилося, що найбільше прислухаються до порад дванадцятирічні, навіть якщо порада очевидно неправильна, і вік помічника тут ролі не грав. Крім того, дванадцятирічки довше вирішували, чи дотримуватися неправильної поради чи ні.
З іншого боку, діти до 12 взагалі мало були схильні прислухатися до чужих порад, правильних чи ні, і вік порадника тут теж ролі не грав. (Подібно були байдужі до чужих порад діти з аутистичними розладами, незалежно ні від їхнього віку, ні знову ж таки від віку того, хто їм радив.)
Очевидно, схильність до соціального впливу, виникнувши в 12, у міру дорослішання коригується психічним апаратом, хоча тут було б цікаво дізнатися, чи є якась закономірність для інших віків.
За матеріалами MedicalXxpress.