Нові палеоантропологічні знахідки відсунули час походження роду Homo на 400 000 років тому.
Вважається, що людський рід з'явився на Землі близько 2,3 млн років тому, і сучасні люди, Homo sapiens, є остання ланка в довгому ланцюжку видів. Наш з мавпами еволюційний розкол стався десь між 5 і 7 млн років, після чого напівобезяни-напівлюди доеволюціонували до першого виду роду Homo. Однак у цьому еволюційному ланцюгу досі бракує деяких ланок. Особливо всіх цікавить, хто заповнив прогалину між австралопитеком Australopithecus afarensis, який вже міг пересуватися на двох ногах, але був всього близько метра зростом і мав по-мавпячі невеликий мозок, і Homo erectus, або людиною прямоходящим, якого називають безпосереднім попередником сучасних людей. A. afarensis жив 3-4 млн років тому, людина прямоходяща - близько 2 млн років тому. У проміжок між ними вкладається вид Homo habilis, людини вмілої, яку називають першим представником роду Homo. Однак багато антропологів вважають, що в той час існувало щонайменше два «ранньолюдські» види.
У 2013 році в Ефіопії, в місцевості Леді-Герару, що в районі Афар, знайшли фрагмент нижньощелепної кістки, яка належала, мабуть, найдавнішій людині - ще більш стародавній, ніж H. habilis. Зуби, які в ній залишилися, і сама форма кістки вказувала на те, що її господар був саме Homo, а не австралопитек. Для датування знахідки дослідники використовували кілька методів, у тому числі радіометричний аналіз шарів вулканічного попелу. Усі аналізи показують, що щелепа має вік від 2,8 до 2,75 мільйона років. Якщо врахувати, що досі найдавнішою палеоантропологічною знахідкою, що відноситься до роду людей, були викопні останки віком 2,3-2,4 млн років, то виходить, що людський рід «постарів» приблизно на 400 000 років. Брайан Вілмор (Brian Villmoare) і його колеги з Університету Невади в Лас-Вегасі описали свою знахідку в статті, яка щойно вийшла в журналі Science. Одночасно дослідники опублікували іншу статтю про стан навколишнього середовища на території сучасної Ефіопії, коли по ній розгулювали першолюди. Місцевість Леді-Герару, де знайшли нову «відсутню ланку», цікава оголеннями стародавніх геологічних шарів, які утворилися завдяки тектонічним підняттям в африканській Великій рифтовій долині. Тут знаходять кістки багатьох стародавніх тварин, від травоїдних звірів до водних мешканців: доісторичних антилоп, доісторичних слонів, крокодилів, риб та ін. Знахідки показують, що найдавніші люди жили у відкритій місцевості, серед лугів і чагарників, а також галерейних лісів, які тяглися вздовж річок або боліт. 2,8 млн років тому тут трапилися масштабні кліматичні зміни, через які баланс між лісами і рівнинами змінився на користь останніх. Можливо, пристосовуючись до різких екологічних змін, наші людиноподібні предки ставали більш «людяними», що і призвело до появи роду Homo. Поки що новий вид залишається безіменним: автори роботи, та й взагалі антропологи всього світу сподіваються, що до фрагменту нижньої щелепи додадуться й інші фрагменти, які дозволять описати найдавнішу людину більш повно.
Однак і з подальшою історією людей теж ще не все ясно. Вже згадувана людина вміла, H. habilis, був описаний в 60-і роки по декількох кістках руки, нижній щелепі і уламках черепа. Оскільки поруч з ними знайшли кам'яні знаряддя, то було зроблено припущення, що ця людина вже дещо могла робити власними руками (звідки і виникла видова назва «вміла»). Згодом було зроблено ще безліч знахідок, які характеризували як ті, що відносяться до H. habilis. Але з часом стало очевидно, що вся маса останків занадто різноманітна, щоб належати одному і тому ж виду. Виникла необхідність більш ретельно вивчити найперші фрагменти людини вмілої.
Фред Спур (Fred Spoor) разом з колегами з Інституту еволюційної антропології товариства Макса Планка, Університетського коледжу Лондона і Національного музею Танзанії використовували комп'ютерну томографію, щоб зрозуміти, які особливості будови притаманні самим кісткам, а які виникли через пошкодження; потім за допомогою нових даних була відтворена тривимірна модель черепа. В результаті вигляд H. habilis одночасно і ускладнився, і став більш примітивним: його нижня щелепа виявилася більш схожою на щелепу австралопітеків, ніж на людську, з іншого боку, череп після нової реконструкції став більшим, що наближало його до H. erectus.
Інші останки, які відносили до людини вмілої і вік яких також був близько 2,3 млн років, в нову реконструкцію не вписуються. Тобто, як пишуть автори роботи в своїй статті в Nature, до H. erectus, від якого, як ми пам'ятаємо, безпосередньо відбулися сучасні люди, було кілька близьких різновидів людини, а не один монолітний H. habilis. Якщо врахувати ще й свіжу 2,8-мільйонолітню знахідку, то доведеться визнати, що при всій різноманітності різновидів ранніх людей ми зараз навряд чи зможемо точно сказати, з кого саме почалася сучасна людина - вже дуже багато кандидатів на цю роль, еволюції було з кого вибирати. Втім, не виключено, що все багатство еволюційного матеріалу почалося саме з нововідкритого безіменного вигляду, який «зістарив» людський рід на півмільйона років.