Людиноподібні мавпи пов "язують чужі неправильні вчинки з чужими неправильними думками.
У читанні чужих думок немає ніякої містики - ми дійсно можемо зрозуміти, що в іншого в голові, ґрунтуючись на його діях, вираженні обличчя, інтонації, сказаних словах тощо. Ось звичайний приклад: якщо дитині показати, як людина ховає в ящик столу шоколадний батончик, потім виходить з кімнати, і в цей час хто інший забирає батончик з ящика - то куди, на думку спостерігача, загляне той, що повернувся в кімнату, перший?
Діти відповідають, що в ящик, і абсолютно правильно відповідають - вони розуміють, що вийшов не бачив, як його батончик забирають, і тому продовжує думати, що він лежить там же, куди він його поклав. Вміння зрозуміти, чому хтось інший «продовжує думати» і що саме він «продовжує думати», і називається читанням думок, хоча коректніше називати це вмінням моделювати чужий психічний стан (в англійській буде коротше - theory of mind, або «теорія розуму»). Без моделювання чужого психічного стану неможливе складне соціальне життя - без «теорії чужого розуму» нам не зрозуміти іншого, без нього немає емпатії, без неї неможливо навчання, і вважається навіть, що «theory of mind» необхідна для повноцінного розвитку мовних здібностей.
І, як це часто буває з вищими когнітивними функціями, довгий час здавалося, що «читання думок» є суто людська здатність. З часом, однак, стали з'являтися роботи, в яких людиноподібні мавпи демонстрували здатність розуміти інших: в експериментах шимпанзе діяли так, як якщо б вони усвідомлювали, що бачив їхній товариш, що він знає (наприклад, про заховану їжу) і які мотиви його дій (вкрасти заховане).
Однак у здатності моделювати чужу психіку є кілька ступенів, і одна з найвищих - вміння зрозуміти, що інша внутрішньо неправа, що його уявлення про світ помилкові, що того, у що він вірить, не існує. Приклад, з якого ми почали, з перехованим батончиком - як раз випадок «помилкових уявлень про світоустрій» (чому саме помилкових, неважливо, головне, що те, що у людини в голові, не відповідає порядку речей). І ось зрозуміти помилковість чужої позиції мавпи вже ніби були не в змозі; більш того, вважалося, що діти до чотирьох років теж не можуть оцінити вірність чужих переконань.
Але в 2007 році, після нових експериментів з дворічними дітьми, виявилося, що вони цілком розуміють, що інший може помилятися (в експериментах використовували трюк, схожий на фокус з шоколадним батончиком - людина шукала річ там, де її не було, і діти знали, що він буде шукати її саме там). І тоді виникла думка, що, можливо, і мавп варто перевірити на здатність бачити помилкові думки.
Крістофер Крупенай (Christopher Krupenye) разом з колегами з Університету Дьюка, Університету Кіото та Інституту еволюційної антропології Товариства Макса Планка зняли кілька фільмів про конфлікт людини і мавпи (в ролі мавпи теж була людина, тільки в «костюмі Кінг Конга»). Сюжет був такий: «мавпа» крала у людини камінь і ховала його в один з ящиків, причому так, що людина бачила, в який ящик, а людину проганяла. Потім «мавпа» перепрятувала вкрадену в іншу скриню, і тут якраз повертався чоловік з палицею. Прогнавши мавпу, він починав шукати камінь.
Відео показували тридцяти звичайним шимпанзе, шимпанзе бонобо і орангутанам. Щоб зрозуміти, куди дивляться тварини, дослідники використовували технологію, що дозволяє відстежувати рухи очей. Зрозуміло, не всі мавпи взагалі вникали в інтригу, і, коли людина поверталася, щоб забрати камінь, лише 22 з 30 приматів дивилися на ящики. Але при тому 17 з цих 22 невідривно дивилися на ящик номер один, куди камінь клали спочатку. (Взагалі ж дослідів було кілька, і раз від разу конкретне число зацікавлених глядачів було різним, але, так чи інакше, на ящик номер один дивилися від 2/3 до 3/4 всіх піддослідних.) Тобто, як пишуть у Science автори роботи, мавпи, що стежать за сюжетом, розуміли, що людина піде туди, куди, як вона думає, захована вкрадена річ, і погляд глядачів передбачав дії актора - хоча, підкреслимо, самі глядачі знали, що все вже перепрятано.
У нової роботи, як пише портал Science, є суттєві відмінності від попередніх експериментів на ту ж тему. По-перше, тут не задіяли їжу - примати просто дивилися на сценку, що розігрується. Якби від мавп щось просили зробити за частування, то включалися б додаткові механізми самоконтролю, які спотворювали б картину «теорії розуму». Звичайно, без їжі навіть шимпанзе важко зацікавити якимись абстрактними речами, але тут вдалося вийти зі становища - на відео зняли соціальний конфлікт, а примати до таких речей дуже чутливі і завжди з цікавістю спостерігають за розвитком подій. По-друге, увагу тварин відстежували безпосередньо по руху очей, від них не вимагалося ніяких додаткових знаків, сигналів тощо.
Психологи, які виявили у дворічних дітей здатність розуміти чужі помилкові уявлення, говорять про те, що досвід з мавпами майже повністю повторює їх експеримент з дітьми - там теж використовували систему стеження за рухами очей - і, загалом, чому б не визнати, що така ж здатність і у людиноподібних приматів. З іншого боку, щодо «теорії розуму» у мавп є маса інших результатів, і всі вони говорять про те, що у приматів (крім людини, природно) здатність моделювати чужий психічний стан обмежується лише чужими мотивами, обізнаністю, емоціями тощо. Можливо, подальші дослідження допоможуть узгодити нові дані зі старими - не виключено, що здатність бачити помилкові думки у шимпанзе та інших проявляється не завжди, а тільки в певних ситуаціях.