На користь цієї гіпотези говорить склад бронзового сплаву, з якого зроблені монети.
Перші монети Керкінітіди, найдавнішого грецького міста в Західному Криму (сучасна Євпаторія), можливо, були відлиті «мігруючими» скіфськими майстрами. Про це говорять результати дослідження їхнього сплаву, опубліковані в недавньому випуску журналу Stratum plus.
Керкінітіда була заснована в третій чверті VI ст. до н.е. У другій половині IV ст. до н.е. вона увійшла до складу Херсонеської держави, а в другій половині II ст. до н.е. була захоплена пізніми скіфами.
У період свого розквіту Керкінітіда була порівняно великим містом - площею близько 5,3 гектара. Її захищали потужні стіни, що оточували щільну внутрішню забудову. Остання була регулярною: будинки блокувалися в квартали, розділені сіткою вулиць. Ця забудова класичного та елліністичного часу збереглася в Керкінітіді краще, ніж в інших античних містах Північного Причорномор'я.
Найбільш ранні монети Керкінітіди являли собою невеликі - довжиною 1,7-2,2 мм - відливки у формі стрілок з двома лопатями. Їх відливали, ймовірно, в першій третині V ст. до н. е. і активно використовували до середини того ж століття. Схожі монети-стрілки знаходили і в інших містах Північно-Західного Причорномор'я - на Березані і в Ольвії (сучасна Україна), Істрії (Румунія), Одесосі, Мессембрії та Аполлонії Понтійській (Болгарія). Але монети з Керкінітіди дещо відрізняються формою.
Автори статті в Stratum plus - В.А. Кутайсов (д. і.н.) і Т.М. Смєкалова (д.і.н., КФУ, Курчатовський інститут) - відібрали для дослідження 17 монет-стрілок, які зберігаються в Євпаторійському краєзнавчому музеї. Склад визначали за допомогою рентгенофлуоресцентної спектроскопії.
Виявилося, що ці монети відлили з бронзи, яка, крім звичайних добавок - олова і свинцю, - містила і сурьму: від 2,4 до 11,4%. Цікаво, що такі ж результати раніше отримали румунські та італійські дослідники, правда, всього для двох керкінітських монет-стрілок.
Сурьмяна бронза - досить рідкісний сплав для стародавньої металургії Північного і Північно-Західного Причорномор'я. Найближча аналогія - це кілька монет-стрілок з Апполонії Понтійської та Істрії, а також литі колесовидні монети з останньої. В інших античних монетах Причорномор'я сурми немає. Але її виявили в деяких інших виробах - у бронзі дзеркала з Ольвійського музею, а також у двох речах з околиць Анапи.
Набагато більше предметів з сурм'яної бронзи пов'язані зі скіфами - це бойові наконечники стріл з трьома лопатями і без виступаючої втулки. Правда, відбуваються вони в тому числі і з грецьких центрів - з Березані, з Ольвії, Істрії, околиць Євпаторії, Анапського району, але є наконечники з такою добавкою і в «скіфському» Середньому Підніпров'ї. Що цікаво, у ст. Шовкова в басейні Сіверського Дінця знайшли вістря, у якого зберігся літник, а крім того - уламки льячки і тигля. Ці знахідки дозволяють припускати, що наконечники стріл відливали на місці, тобто в скіфському ареалі.
Такі аналогії призвели авторів статті до думки, що керкінітські монети-стрілки були відлиті скіфськими майстрами. Можливо, це були ливарники, які «мандрували» від місця до місця. Це припущення цікаво в більш широкому контексті: відомо, що у Керкінітіди були особливі, тісні відносини зі скіфами. Про це говорить скупчення кочівницьких курганів поруч з містом, зображення скіфів на монетах, а крім того - лист Апаторія до Невмінія з розкопок в Євпаторії. У цьому листі, процарапаному на стінці амфори, серед іншого згадується про данину скіфам.
В.О. Кутайсов і Т.М. Смекалова приєднуються до думки румунських колег, які запропонували оригінальну реконструкцію того, як в Північно-Західному Причорномор'ї з'явилися гроші. Ними могли виступати бойові наконечники стріл - спершу вони «ходили» у скіфів, потім греки запозичували такий спосіб у варварів, щоб з ними ж і розраховуватися. Пізніше гострія, які використовували як гроші, стали спеціально підробляти, притупляти. На третьому етапі почали відливати монети-стрілки.
За матеріалами статті: Кутайсов В.А., Смекалова Т.М. Склад сплаву литих монет Керкінітіди V ст. до н. е. і «мігруючі» скіфські майстри-ливарники .//Stratum plus. – 2020 – №6. Таїнства переміщень. С. 179-188.