Розвиток інтелекту у приматів, мабуть, залежав не тільки від кори півкуль, але і від мозочка, який в еволюції людиноподібних мавп ріс швидше за решту мозку.
Вважається, що людина отримала свої видатні розумові здібності завдяки корі великих півкуль, на яку припадає три чверті маси нашого мозку. Найбільша частка кори, некортекс, або нова кора, відповідає за вищу когнітивну діяльність, і якраз розміри неокортексу дають підставу вважати, що це і є, так би мовити, пропуск у світ розуму, отриманий людиною від еволюції.
Але, якщо порівняти кору з мозочком, то виявиться, що в мозочку в чотири рази більше нейронів, ніж в корі. Можливо, розвиток людської розумності залежав не тільки від кори, а й від «маленького мозку»? Роберт Бертон (Robert Barton) з Даремського університету і Кріс Вендітті (Chris Venditti) з Університету Рідінг (Великобританія) вважають, що кора мозку еволюціонувала в тісному зв'язку зі змінами мозочка. Зі школи ми знаємо, що він відповідає за координацію рухів, і що він тим більше, чим складніші рухи доводиться виконувати індивідууму. Проте з часом стало відомо, що мозочок - принаймні, у людей - бере також участь у складних когнітивних процесах.
Автори дослідження порівняли, як відрізняється мозочок від інших частин мозку у людини та інших приматів, включаючи людиноподібних мавп, а отримані результати співвіднесли з етапами еволюції приматів. Виявилося, що у людиноподібних мавп мозжечок зростав набагато швидше, ніж можна було б припустити. Якби мозочок розвивався так само, як інші частини мозку, то у людини в ньому було б на 16 млрд нейронів менше, ніж є насправді. (При тому, що всього їх у нашому мозочку близько 70 млрд.) Детально про результати роботи можна прочитати в статті в Current Biology, коротко про них пише портал LceScience.
Дослідники пов'язують такий прискорений ріст мозку з тим, що великим людиноподібним мавпам довелося інакше рухатися і взагалі інакше поводитися в тому середовищі, в якому вони мешкали. Невеликі мавпи можуть вільно стрибати з дерева на дерево і бігати по гілках, але великі шимпанзе, орангутани і їм подібні дозволити собі такого не можуть - через свою вагу і розміри вони змушені ретельніше продумувати кожен крок, плануючи свій маршрут. Якраз необхідність думати, як і куди можна піти, і підштовхнула розвиток інтелекту у людиноподібних приматів. І мозочок міг зіграти тут не останню роль, оскільки, згідно з недавніми дослідженнями, він допомагає планувати складну поведінку, організувати послідовність дій. Таке планування необхідне при використанні знарядь праці: ми спочатку повинні зрозуміти, що хочемо зробити, потім вибрати інструмент, потім взяти його певним чином і певним же чином поєднати або прикласти інструмент до предмета, який хочемо змінити, і потім зробити якусь дію - натиснути, натиснути, потерти і т. д. Тож не дивно, що мозочок, окрім координації рухів, зайнявся ще й їхнім масштабним плануванням. Більш того, за останніми даними, мозочок бере участь навіть у мовній діяльності мозку - адже мова теж вимагає точної координації і вивіреної послідовності м'язових зусиль. Легко уявити собі таку послідовність: необхідність планувати маршрут збільшила мозочок приматів, що виявилося потім вельми до речі, коли наші предки стали освоювати знаряддя праці і мову.
Ніхто, зрозуміло, не збирається розвінчувати кору головного мозку, автори роботи пропонують лише звернути більше уваги на мозочок, чия роль у розвитку інтелекту могла бути набагато вищою, ніж здається на перший погляд. Але для більшої впевненості тут потрібно провести більше досліджень - наприклад, оцінити його роль у розвитку інтелекту у слонів, ще одних володарів дуже великого мозочка.