Наші емоції з приводу музики можна прочитати по очах - чим сильніше ми відчуваємо музику, тим сильніше розширюються зіниці.
Розмір зіниць змінюється залежно від освітленості: якщо на вулиці яскравий день, зіниці звужуються, якщо ми входимо в темне приміщення, зіниці розширюються, збільшуючи кількість світла, що потрапляє в око, і допомагаючи тим самим розгледіти те, що навколо.
Але світло - не єдина сила, що змушує наші зіниці змінюватися. Відомо, що вони реагують на емоційний досвід і на розумові зусилля: наприклад, зіниці розширюються при сексуальному збудженні, і те ж саме відбувається, коли людина зайнята якимись складними розрахунками.
І це не все - на динаміку зіниць впливають ще й звуки, якщо вони несуть емоційне навантаження. Тобто, наприклад, звичайний офісний шум на очі ніяк не подіє, але якщо раптом до слуху донесуться голоси людей, які сваряться, зіниці розширяться. Але ж лайкою і криками спектр емоційних звуків не вичерпується, у нас, зрештою, є музика.
Дослідники з Університету Інсбрука і Віденського університету вирішили з'ясувати, як наші очі «слухають» музику. Учасникам експерименту давали послухати уривки з музичних творів - і, як і очікувалося, їхні зіниці розширювалися у відповідь на ті з них, в яких кипіли емоції; якщо ж музичний фрагмент був за характером спокійним, то зіниці на нього відгукувалися набагато меншою мірою. Велику роль, як пишуть автори роботи в Frontiers in Human Neuroscience, відігравало особисте ставлення слухача: якщо якась музика була особливо важлива для людини, то зіниці реагували особливо сильно.
Дивного тут, якщо подумати, не так вже й багато: емоції викликають різні фізіологічні реакції, і не виключено, що музика, яка нам подобається, впливає не тільки на діаметр зіниць, а й на частоту серцебиття, потовиділення тощо. Однак світ музики багатий, і емоції вона може викликати найрізноманітніших відтінків і значень.
В експерименті кілька десятків слухачів спочатку оцінювали емоційну сторону обраних фрагментів, а потім вже інші люди, яким не говорили про цілі дослідження, слухали цю музику, поки у них вимірювали розмір зіниць. Але всі музичні уривки (а їх було числом 80) належали до одного жанру і до одного часу - то були фортепіанні тріо епохи романтизму. Музика романтизму, безумовно, досить емоційна, але все ж хотілося б тут хотілося б більшого жанрового та історичного розмаїття: можливо, емоції від фортепіанних тріо XIX століття відрізняються від емоцій, що викликаються якимось джазовим ансамблем або Beatles.